Явище фамілірізації в англійському художньому тексті та його переклад

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена всебічному аналізу розмовної та субколоквіальної лексики англійської мови, специфіці її семантики, функцій та способів відтворення в українських перекладах художніх творів. Актуальність дослідження зумовлена підвищеним інтересом сучасної лінгвістики до питань мовної експресивності, особливостей уживання розмовних одиниць у художньому дискурсі та механізмів формування оцінних значень у межах живого мовлення. Об’єктом дослідження виступають колоквіальні та субколоквіальні лексеми англійської мови, відібрані з романів Сомерсета Моема «The Moon and Sixpence» та «Theatre», а також їхніх українських перекладів. Метою роботи є з’ясування семантичної природи розмовної лексики, визначення її функцій та аналіз способів її адекватної передачі українською мовою. Структура кваліфікаційної роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. У першому розділі розглянуто механізми виникнення фамільярної експресії та детально описано субколоквіальні словозначення й субколоквіальні слова. Особлива увага приділена типам метафоричного й метонімічного перенесення, семантичній мотивації нових значень, моделям розвитку полісемії (конкатенаційній та радіаційній), а також асоціативним зв’язкам, що забезпечують переосмислення нейтральних слів у напрямі зниженого стилю. Другий розділ присвячено характеристиці англійської розмовної та нормативної лексики в контексті взаємодії функціональних стилів. Проаналізовано ознаки розмовного мовлення, ступені стилістичної зниженості, місце розмовної лексики в сучасній англійській літературній мові та вплив розмовних елементів на створення емоційної й соціальної характеристики персонажів. Значну увагу приділено розмежуванню розмовної, просторічної, жаргонної й фамільярної лексики. У третьому розділі здійснено зіставний аналіз англійських розмовних одиниць з їх українськими перекладами у творах Моема. Розглянуто основні перекладацькі трансформації, способи компенсації експресивності, передавання емоційного й стилістичного забарвлення, а також випадки, коли українська мова потребує іншої стратегії відтворення, ніж дослівна передача. У розділі подано конкретні приклади з текстів, що ілюструють відповідність чи розбіжності між оригіналом та перекладом. Дослідження демонструє, що розмовна й субколоквіальна лексика відіграє істотну роль у формуванні мовленнєвого портрету персонажа, структуруванні міжособистісної взаємодії, створенні експресивності й емоційної насиченості художнього твору. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих висновків у викладанні англійської та української мов, курсах стилістики та теорії перекладу, а також у перекладацькій практиці.