Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6135
Назва: | «...Як чорна квітка»: до проблеми ідіостилю Дарії Віконської (флористичний аспект) |
Автори: | Головій, Оксана |
Ключові слова: | експресіонізм імпресіонізм символізм стиль еволюція ідіостилю домінанта ідіостилю |
Дата публікації: | 2023 |
Бібліографічний опис: | Головій, Оксана. «...Як чорна квітка»: до проблеми ідіостилю Дарії Віконської (флористичний аспект) / О. Головій // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: М. Ю. Федурко (гол. ред.), С. М. Альбота, О. В. Косович та ін.]. - Дрогобич : Вид. дім "Гельветика", 2023. - Вип.54 : Філологія. - С. 35-46. |
Короткий огляд (реферат): | У статті на рівні теоретичному окреслено суть актуальної в сучасному літературознавстві проблеми – проблеми стилю. На рівні практичному проаналізовано малу прозу Дарії Віконської (квіткові етюди) крізь призму специфіки авторського ідіостилю. З’ясовано, що діапазон стильових пошуків Д. Віконської сягає імпресіонізму, символізму та експресіонізму. Доведено, що різностильові художні тексти впереміш з’являлися впродовж усього творчого шляху письменниці, не поступаючись один одному художньою вартістю. Тож процес еволюції стилю Д. Віконської неможливо окреслити традиційним виокремленням етапів переходу від одного «ізму» до іншого, увиразнених на рівні поетики. У контексті творчості Д. Віконської варто вести мову про еволюцію на рівні естетики, пов’язаної з процесом авторської самоідентифікації. Його квінтесенцією став художній текст «Портрет» – психоаналітичний автопортрет письменниці емоційного психологічного типу (вона розкрила себе через алегоричний образ жінки-чорної квітки). Для митця-модерніста емоційного психотипу саме експресіонізм є найбільш органічною поетикально-стильовою системою, тож закономірно, що експресіоністських художніх текстів у доробку письменниці чимало (вони особливі; найперше своєю «жіночністю» відрізняються від т. зв. «канону експресіонізму», ґрунтованого на творах, написаних чоловіками). Коли Д. Віконська «тікала» від себе (власне, від свого експресіоністського світобачення) у світи релігії чи природи, то з-під її пера з’являлися імпресіоністські чи символістські тексти – не менш оригінальні й потужні, як експресіоністські (Д. Віконська феноменальна в багатьох аспектах, у цьому зокрема). Усе це дозволяє зробити висновок про експресіонізм як домінанту ідіостилю Д. Віконської і таким чином заперечити думку про західноукраїнську письменницю як послідовну імпресіоністку (ця думка вже почала утверджуватися в сучасному літературознавстві й загрожує перетворитися на оманливий стереотип). |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/6135 |
Розташовується у зібраннях: | 2023 Вип. 54. Філологія |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
головій.pdf | 382,14 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.