Основні концепти "Руського культурно-релігійного відродження" останньої третини XVII - початку XVIII століття як передумови "унійного тріумфалізму" у працях Анджея Ґіля та Ігоря Скочиляса

Abstract

Мета статті – проаналізувати внесок праць Анджея Ґіля та Ігоря Скочиляса у дослідження передумов «тріумфу» унійної конфесії у західних єпархіях Київської митрополії у контексті розроблення цими науковцями нових концепцій та обґрунтування нових ідей. Методологія дослідження базується на використанні історико-порівняльного методу та методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна статті полягає у спробі дослідження інноваційних концепцій сучасних науковців на історію унійної церкви кінця XVII – початку XVIII ст. Висновки. Обґрунтованою значним джерельним матеріалом є концепція авторів про те, що на межі XVІІ–XVІІІ ст. у Київській митрополії відбувається культурно-релігійне відродження та масштабні модернізаційні реформи, які призвели до формування інноваційної релігійної моделі «Slavia Unita». Науковці стверджують, що основними ініціаторами та промоторами реформаційних нововведень були місцева церковна ієрархія, представники василіанського чину та київські уніатські митрополити. Реалізація та контроль за нововведеннями здійснювалися під час регулярних єпископських і архимандричих візитацій, єпископських судів та кодифікувалися на місцевих єпархіальних соборах. На переконання істориків, ця релігійна модель сприяла формуванню чіткої унійної ідентичності, тіснішому поєднанню із європейською релігійною культурою при одночасному збереженні важливих засад києвохристиянської традиції. Об’єктивними є висновки авторів про те, що безпосереднім результатом цієї моделі був «унійний тріумфалізм» та «золота доба унії» у Київській митрополії, а політичним наслідком «Slavia Unita» – об’єднання навколо унійної конфесії руської нації. Унійна церква у Київській митрополії стала найбільш поширеною конфесією і дієвим репрезентантом інтересів руської громадськості.