Revival of language national consciousness of the Ukrainians of Donetsk region under conditions of "perestroika" and first years of independent Ukraine

Abstract

Мета дослідження полягає в з’ясуванні характеру та основних аспектів процесу розвитку мовної ідентичності та національної свідомості українців Донеччини в період “перебудови” та перших років незалежної України в контексті сучасних етнонаціональних проблем. Методологія дослідження ґрунтується насамперед на принципі історизму, що конкретизується підходом до історичних явищ та процесів з позиції динаміки, вивчення взаємозв’язків між ними та їх взаємообумовленості. Використання цього принципу дозволяє дослідити динаміку історичного процесу з точки зору його минулого та тенденцій розвитку в майбутньому. Застосовано низку загальноісторичних методів, а саме: порівняльно-історичний, історичної компаративістики, ретроспективний. Останній, зокрема, передбачає реконструкцію певних явищ процесу відродження мовно-національного самоусвідомлення українців Донеччини в умовах перебудови та перших років незалежної України. Це дає змогу конструювати окремі моделі розвитку національної свідомості вже в наш час, використовуючи, при цьому, деякі історичні зразки й традиції. Наукова новизна полягає в аналізі процесу відродження мовної ідентичності та національної свідомості українців Донеччини в умовах “перебудови” та перших років незалежної України. Це дає змогу конструювати окремі моделі розвитку мовно-національного самоусвідомлення в умовах сьогодення. Висновки. Процес відродження мовно-національного самоусвідомлення українців Донеччини в умовах перебудови та перших років незалежної України став взаємообумовленим явищем із появою на Донеччині цілої низки культурно-національних і громадсько-політичних організацій, насамперед Донецької обласної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Попри активний процес русифікації та денаціоналізації, що здійснювався від 1930‑х рр., українська ідентичність на Донеччині все ж певний час переважала. Однак цілеспрямована русифікаторська політика, спрямована на нищення мовної ідентичності та національної свідомості українців вела до змішання усіх народів Радянського Союзу на принципах так званого інтернаціоналізму в один, штучно формований, “гомо совєтікус”. Саме завдяки громадським організаціям і культурно-національним товариствам на Донеччині на рубежі 1980-х – 1990‑х рр. почався процес українізації ідентичності населення краю. Однак ціла низка чинників стала на перешкоді цьому. Зокрема, переважно індивідуалістична спрямованість етнічного самовираження українців Донеччини перешкоджала широкому розвою їх мовної ідентифікації та національного самоусвідомлення. Також, внаслідок масованої русифікації та насадження шовіністичних стереотипів, українців цілеспрямовано перетворювали на другосортну етнічну масу, ізгоїв. Ініціаторами такої політики переважно виступали колишні партійно-комсомольські функціонери, які завдяки зв’язкам із криміналітетом і олігархічними колами, впродовж 1990-х рр. досягли керівних посад практично у всіх владних структурах. І саме вони стояли біля витоків сепаратизму задовго до весни 2014 р