The repressive policies of the Polish authorities against the Greek Catholic Clergy in 1919: methods and features

Abstract

Мета дослідження полягає у з’ясуванні методів і особливостей репресивної політики польських органів влади проти греко-католицького духовенства у 1919 р. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, об’єктивності, використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Новизна дослідження полягає в тому, що здійснено предметний аналіз особливостей репресивної політики польських властей проти греко-католицького духівництва впродовж 1919 р.; з’ясовано причини зміни тактики польських урядових структур у ставленні до греко-католицького духівництва з кінця 1919 р. Висновки. Репресії польських органів влади проти грекокатолицького духовенства впродовж другої половини 1919 р. досягнули значних масштабів. Це пояснюється виразною державницькою позицією більшості священнослужителів доби ЗУНР. Методи репресивної політики польських властей упродовж 1919 р. зазнали своєрідної трансформації: були започатковані як випадкові вбивства (до повної окупації краю польською армією у липні 1919 р.) і лише в міру інкорпорації галицькоукраїнських земель переросли в масові арешти та інтернування; саме ця зміна методів визначає особливості репресій в зазначений час (1919 р.), порівняно із наступним періодом (до 1923 р.). З кінця 1919 р. польські урядові структури змінюють тактику у ставленні до греко-католицького духівництва – відтоді більше практикуватимуться конфінування (домашні арешти) отців. Апелювання Апостольського Нунція та численні колективні і поодинокі звернення греко-католицьких ієрархів та українських громадських діячів змусили окупаційну владу припинити масові репресії