The opposition of the Ottoman Empire and the Holy Roman Empire in Central and Eastern Europe and the position of the Czech szlachta (the end of the XVth - the 30-ies of the XVIth century)

Abstract

Мета дослідження – висвітлити проблему протистояння між Османською імперією та Священною Римською імперією в Центрально-Східному регіоні Європи та розкрити позицію чеської шляхти за часів правління Владислава ІІ та Людовіка ІІ Ягеллонів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, оперті на історичні джерела та хронологічно-проблемний принцип, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціальноісторичних (комплексний метод аналізу джерел, історико-порівняльний, історико-описовий, історико-системний, термінологічний аналіз) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історичній науці здійснено аналіз позиції чеської шляхти щодо проблеми турецької загрози крізь призму правління в Чеському королівстві династії Ягеллонів. Висновки. На кінець XV – поч. XVI ст. міжнародна ситуація у Центрально-Східному регіоні Європи була напруженою. Тривала ворожнеча між провідними монархами Європи. Виникла пряма турецька загроза для Чеського королівства. Протистояти турецькій агресії намагалася Папська держава, Польське королівство та Московське князівство. Створений антиосманський союз (Франція, Польща, Папа Римський) був малоефективним. Таким чином, Угорське королівство на чолі з королем Людовіком ІІ Ягеллоном було змушене фактично самостійно чинити опір Османській імперії. За таких обставин Людовік ІІ, будучи і чеським королем, шукав підтримку серед чеських станів. Зважаючи на суперечки між чеськими і угорськими станами, можна стверджувати, що чеська шляхта обрала нейтральну, вичікувальну позицію, а чеський міський стан на цьому етапі був проігнорований і не надав належної військової підтримки королю. Саме в цей період у Чеському королівстві міста чинили опір чеській шляхті й боролися за свої права та привілеї. Серед угорських станів відбувалися суперечки між магнатами та шляхтою, що значно ускладнювало ситуацію. Вони так і не змогли дійти згоди і об’єднатися в період небезпеки. Невдала внутрішня політика представників чесько-угорської лінії династії Ягеллонів призвела до втрати підтримки серед чеських панів, угорських магнатів та представників містян. Кульмінацією протистояння з Османською імперією стала битва при Могачі (29 серпня 1526 р.). Чеські стани не надали належної військової допомоги королю і керувалися насамперед власними інтересами, які ставили вище від державних.