Підготовка менеджерів до ділового спілкування у ВНЗ

Abstract

Постановка проблеми. Радикальні зміни, що відбувають с я у с учасному суспільстві, висувають підвищені вимоги до підготовки менеджерів у ВНЗ, де важливе місце повинно приділятися проблемам, пов’язаним із професійним спілкуванням. Проблема підготовки менеджерів до ділового спілкування безпосередньо пов’язана із завданням повідомлення студентам певних знань, формування навиків і умінь, що забезпечують відповідний рівень їх професіональної мобільності. Однак до сьогоднішнього дня залишаються нез’ясовані питання технології підготовки менеджерів до ділового спілкування з використанням спеціально розробленого комплексу педагогічних ситуацій. В літературі розглядаються, як правило, окремі аспекти комунікативної підготовки, наприклад, лінгвістичний, психологічний тощо, з урахуванням специфіки конкретних предметів. У контексті даного дослідження готовність менеджера до ділового спілкування можна представити у вигляді взаємозалежних структурних складових: компонентів комунікативної культури і функцій ділового спілкування. Ці функції забезпечуються знаннями, навичками й уміннями, досвідом репродуктивного, продуктивного й евристичного спілкування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведене автором дослідження стану підготовки менеджерів дозволило виділити істотні суперечності: а) між об’єктивними вимогами готовності менеджера до ділового спілкування і сформованою практикою професійної підготовки менеджера у ВНЗ; б) між загальним змістом професійної підготовки менеджерів у ВНЗ і потребою педагогічної практики в розробці комплексу дидактичних засобів, що відповідають задачам комунікативної підготовки. менеджера за проектну одиницю автором виділена комунікативно-ділова ситуація, що визначається як динамічна система комунікативних дій і взаємин двох і більше людей, регламентована загальними задачами ділового партнерства. У процесі дослідження були виділені сутнісні ознаки комунікативно-ділової ситуації, спрямованої на головну мету формування готовності майбутнього менеджера до професійної діяльності: 1) комунікативно-ділові ситуації взаємозалежні з різними сторонами організації процесу ділового спілкування і належать також до різних рівнів прийняття рішень; 2) дані ситуації можна співвіднести з визначеним контекстом взаємодії партнерів. По-перше, у них реалізується особистісна комунікативна потреба менеджера і його ділового партнера, а також їхні міжособистісні відносини. По-друге, тривалість таких ситуацій регламентована протоколом; 3) комунікативно-ділова ситуація має діловий характер: спілкування партнерів відбувається згідно з поставленими цілями, реалізуючи які менеджер створює умови для виникнення ситуації, мотивів спілкування; 4) комунікативно-ділова ситуація має поліфункціональний характер. Вона виконує функції узагальненої оцінки, організації процес у спілкування, добору засобів спілкування, активізації спілкування з діловим партнером, корекції його, формування мотивації. Проектування комунікативно-ділової ситуації у процесі підготовки менеджера до ділового спілкування зв’язана з реалізацією педагогічних функцій: інформаційної, логізаційної (що розвиває), мотиваційної, комунікативної. Компоненти проектованої ситуації можуть по-різному сполучатися. Це залежить від змісту ситуації, тематики, задач конкретного заняття і від результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів. Комунікативно-ділові ситуації відрізняються від розроблених у педагогіці навчальних ситуацій цільовим призначенням, орієнтованим на професійну діяльність менеджера, суб’єктом керування, типом комунікативного утруднення. Вони також відрізняються від досить розроблених у педагогіці ділових ігор компонентним складом, функціонально-цільовим призначенням. У результаті дослідження автори прийшли до висновку, що основними сутнісними характеристиками комунікативно-ділової ситуації є її спрямованість на розв’язанняділовоїзадачіінавчанняспілкуванню. Далі комунікативно-ділові ситуації були приведені у визначену систему, що прямо співвідноситься зі структурою комунікативної компетенції сучасного менеджера. Система дидактичних засобів може бути реалізована як педагогічна основа інтеграції гуманітарних, загальнопрофесійних і спеціальних дисципліндляпроектуваннясистемикомунікативної підготовки і як основний педагогічний засіб її здійснення. Інтеграція у даному випадку означає процес зближення наук, що відбуває поряд із процесами їхньої диференціації. Проблеми інтеграції загального і професійного утворення, і зокрема інтегративні педагогічні процеси, були вивчені і розглянуті у працях А. Бєляєвої, В. Максимової, Ю. Тюннікової й інших. У рамках інтегративного навчання як новий об’єкт пізнання розглядаються зв’язки між окремими елементами знань і різних навчальних дисциплін. Ме та статті – дослідити проблеми підготовки менеджерів до ділового спілкування у ВНЗ, а також проблему реструктуризації американських шкіл бізнесу.