Тerritorial-border issues in the South Caucasus duringthe soviet era

Abstract

Мета дослідження. Вивчення виникнення та еволюції територіально-кордонних проблем на Південному Кавказі в радянський період є надзвичайно актуальним сьогодні. З огляду на те, що коріння сучасних територіальних конфліктів на Південному Кавказі походить від політичних процесів, які відбувалися на початку ХХ ст., основна мета дослідження полягає в аналізі історичних витоків цих суперечок, вивченні політики формування кордонів у радянську добу та оцінці впливу цієї політики на сучасну ситуацію в регіоні. Методологія дослідження. Дослідження ґрунтується на теорії фронтиру, яка трактує кордони не лише як фіксовані географічні лінії, але й як динамічні політичні та адміністративні конструкції, сформовані під впливом владних відносин, безпекових стратегій і процесів формування ідентичності. З цієї перспективи кордон є не тільки географічною категорією, але й соціально-політичним феноменом, тісно пов’язаним із конструюванням національної ідентичності, збереженням колективної пам’яті та формуванням історичних і політичних наративів. Спираючись на концептуалізацію кордонів Етьєна Балібара як політично сконструйованих і просторово розосереджених утворень, а не фіксованих територіальних ліній, у дослідженні радянське формування кордонів на Південному Кавказі інтерпретується як динамічний процес, зумовлений владними відносинами та політикою ідентичності. У радянському контексті кордони Південного Кавказу функціонували як гнучкі прикордонні зони, що неодноразово змінювалися внаслідок адміністративних реформ і політичного втручання. У роботі застосовано історіографічний і порівняльний аналіз, систематизацію архівних матеріалів, виявлення причиново-наслідкових зв’язків у процесі прийняття політичних рішень, аналітичне узагальнення та просторово-часову оцінку. Різноманітні архівні документи, офіційні декрети й ідеологічні підходи радянського періоду проаналізовано з метою розкриття механізмів радянської національної політики та формування кордонів. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні теорії фронтиру для переосмислення радянської політики формування кордонів на Південному Кавказі як динамічного та політично сконструйованого процесу, підтвердженого введенням до наукового обігу нових архівних матеріалів. У роботі системно розкрито вплив “тимчасового” характеру кордонів після включення республік Південного Кавказу до складу Радянського Союзу, а також частих змін меж і переселення населення на політичну карту та етнодемографічну структуру регіону. Новизна дослідження також полягає у тому, що трансформація кордонів Південного Кавказу в радянський період уперше проаналізована на основі комплексного підходу, який поєднує вивчення політичних рішень, архівних матеріалів, етнічних чинників, територіальних претензій, адміністративного підпорядкування та регіональних стратегій. Дослідження доводить, що свідоме підтримання нестабільності кордонів виступало механізмом поглиблення напруженості між республіками, посилення їхньої політичної залежності та сприяло формуванню довготривалих конфліктів, наслідки яких зберігаються й донині. Висновки. Результати показують, що кордони всередині СРСР на Південному Кавказі не формувалися на етнічних, історичних чи правових засадах, через що вони залишалися нестабільними і після розпаду радянської імперії перетворилися на предмет територіальних суперечок. Наслідки радянської національної та кордонної політики вважаються однією з головних причин нинішніх конфліктів у регіоні. Тому науковий аналіз сучасних процесів, вивчення історичного досвіду та об’єктивне оцінювання минулих політичних рішень залишаються необхідними для розуміння сучасних геополітичних процесів на Південному Кавказі.