Соціальні та політичні наслідки адміністративно-територіальної реформи 2015-2020 років для місцевого самоврядування Львівської області

Abstract

Мета дослідження ‒ проаналізувати соціальні та політичні наслідки адміністративно-територіальної реформи 2015–2020 років для розвитку місцевого самоврядування Львівської області, а також з’ясувати, яким чином вона вплинула на структуру влади, громадську активність і якість надання публічних послуг у регіоні. Методологія дослідження: дослідження ґрунтується на поєднанні історико-політичного, структурно-функціонального та статистичного аналізу. Здійснено узагальнення практик органів місцевого самоврядування, аналіз нормативно-правових актів і порівняння соціально-економічних показників громад Львівщини. Наукова новизна статті полягає у виявленні специфічних тенденцій розвитку місцевого самоврядування Львівщини внаслідок адміністративно-територіальної реформи та здійсненні комплексної оцінки взаємозв’язку між інституційними змінами, громадською участю та формуванням нових механізмів політичної відповідальності на місцевому рівні. Висновки. Адміністративно-територіальна реформа 2015–2020 років істотно трансформувала систему місцевого самоврядування Львівської області, створивши нові умови для посилення автономії громад і підвищення ефективності управління. Об’єднання територіальних громад сприяло оптимізації фінансових потоків, розширенню ресурсної бази та формуванню більш відповідальної місцевої влади. Водночас реформа мала неоднозначні соціальні наслідки: підвищення доступності базових послуг відбувалося нерівномірно, залежно від спроможності конкретних громад. Політичною особливістю Львівщини стало зростання рівня громадської активності та участі населення у виробленні управлінських рішень, що відображає поступову еволюцію місцевої політичної культури. Разом із тим залишаються проблеми кадрового забезпечення, координації між рівнями влади та ефективного контролю за використанням бюджетних ресурсів. Отже, реформа стала вагомим кроком до децентралізації влади та розвитку місцевої демократії, проте потребує подальшого вдосконалення механізмів управління і підтримки соціальної згуртованості громад.