Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9449| Назва: | Козацька старшина Лівобережної України в контексті російських імперських реформ (1762-1796 роки) |
| Інші назви: | The cossack officer elite of left-bank ukraine in the context of Russian imperial reforms (1762-1796) |
| Автори: | Роздобудько, Станіслав |
| Ключові слова: | імперські реформи намісництва козацька старшина Гетьманщина Петро Румянцев ІІ Малоросійська колегія російське дворянство |
| Дата публікації: | 2026 |
| Бібліографічний опис: | Роздобудько, Станіслав. Козацька старшина Лівобережної України в контексті російських імперських реформ (1762-1796 роки) = The cossack officer elite of left-bank ukraine in the context of Russian imperial reforms (1762-1796) / С. Роздобудько // Українські історичні студії : [зб. наук праць ДДПУ ім. І. Франка] / [редкол.: Ю. Стецик (голов. ред.), Р. Попп, Г. Гриценко та ін.] ; М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка. - Дрогобич : Гельветика, 2026. - Вип. 19/61 (2026). - С. 30-36. |
| Короткий огляд (реферат): | У статті проаналізовано, як у добу Катерини ІІ імперська влада інтегрувала Лівобережну Україну до загальноросійського політико-правового простору через ліквідацію залишків інститутів Гетьманщини та цілеспрямовану кооптацію місцевої традиційної еліти – козацької старшини – до складу російського дворянства. Автор підкреслює, що цей процес мислився як практичний інструмент одночасного демонтажу автономних інституцій та формування кадрової опори імперської бюрократії й офіцерського корпусу. Мета статті полягає в дослідженні механізмів та особливостей кооптації козацької старшини колишньої Гетьманщини до складу російського дворянства за часів правління імператриці Катерини ІІ у хронологічних межах 1762–1796 років. Методологічною основою публікації є проблемно-хронологічний аналіз імперських рішень і регіональних практик інтеграції у поєднанні з історіографічним оглядом. У роботі в якості пояснювальної рамки використано тезу про конфліктність/амбівалентність імперських інтеграційних практик та значення персонального чинника. Наукова новизна полягає в конкретизації твердження, що інтеграція старшинської еліти мала характер керованої імперської технології, де одночасно діяли стимули, патронат і покарання. Показано визначальну роль у реалізації цих технологій Петра Румянцева. Окреслена дієвість клієнтельних мереж і столичного лобізму (довкола Олександра Безбородька та Петра Завадовського) як каналу призначень і просування представників козацької старшини у вищих імперських установах. Висновки: доведено, що вирішальне прискорення інтеграції старшини відбулося на початку–середині 1780-х років, коли ослаблення позицій «автономістів» (зокрема після смерті Івана Скоропадського у 1782 та Григорія Полетики у 1784 роках) збіглося з одночасним упровадженням взаємопов’язаного пакета реформ – адміністративної (1782 рік), станових змін (1783 і 1785 роки) та військової (1783 рік). Вони відкривали перед представниками козацької старшини перспективи кар’єрного зростання в межах імперського бюрократичного апарату, а тому зумовлювали їх лояльність. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9449 |
| Розташовується у зібраннях: | 2026 № 19/61 (серія Історія) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Роздобудько.pdf | 338,65 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.