Насельники Підгорецького василіянського монастиря 1739-1779 рр.: просопографічний огляд

Abstract

Мета дослідження – на підставі зібраних фрагментарних документальних згадок про насельників Підгорецької василіянської обителі провести реконструкцію їхнього життєвого шляху за усталеною схемою: час і місце народження, батьки, світська освіта, час і місце вступу до новіціату, складення аскетичних обітів, проходження чернечих студій, отримання різноступеневих свячень, духовна мобільність по монастирях Святопокровської провінції, виконання різнотипових обов’язків, час та місце смерті. Методологія дослідження. Для проведення дослідження використано історико-біографічний та просопографічний методи. Наукова новизна вбачається в узагальненні біографічних відомостей про насельників Підгорецької обителі для визначення типових просопографічних характеристик василіянського чернецтва. Висновки. Чисельність насельників Підгорецької обителі коливалася від 8 до 12 монахів. Загалом з обителю пов’язали своє духовне служіння впродовж 1739–1779 рр. 66 іноків (43 ієромонахи та 23 брати-професи). За територіальним походженням переважали вихідці із Руського, Волинського та Подільського воєводств колишньої Речі Посполитої. Більшість походили із теренів Львівської єпархії. За віковими показниками більшість майбутніх іноків обрали аскетичне служіння у межах 21–30 років. На момент проживання у Підгірцях більшість із них ще не набула понад десятирічного досвіду духовного служіння по різних монастирях Василіянського Чину. Відповідно, чисельну перевагу у монастирській спільноті становили ченці, що досягли 20–50 років земного життя. Особовий склад спільноти оновлювався переважно через два роки на 25–50 %. Незначна частина (25 %) майбутніх аскетів до вступу в монастир отримала світську освіту (поетика, риторика, філософія). Прийняття до Василіянського Чину сприяло здобуттю ними духовної освіти (школа новіціату, студії з риторики, філософії, теології). Зафіксовано три випадки вступу до монастиря світських священиків-вдівців. Перебування у Василіянському Чині накладало на насельників обителі цілу низку адміністративних, господарських, церковних та освітніх обов’язків. Перспективним напрямом подальших студій вважаємо віднайдення та опрацювання документації особового походження (щоденників, звітів, листування), які б значно доповнили біографічні відомості про насельників Підгорецького монастиря.