Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9403| Назва: | Диалектика как логика нравственного отношения |
| Інші назви: | Dialectics as logic of the moral relation |
| Автори: | Возняк, Владимир Степанович |
| Ключові слова: | всезагальність людяність діалектика логіка моральнісність розвиток |
| Дата публікації: | 2018 |
| Бібліографічний опис: | Возняк, Владимир. Диалектика как логика нравственного отношения = Dialectics as logic of the moral relation / В. Возняк // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: О. А. Ткаченко, М. С. Галущак ; члени редкол.: Я. Бартошевський, В. А. Бодак, В. С. Возняк та ін.]. - Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2018. - Вип. 39 : Філософія. - С. 35-45. |
| Короткий огляд (реферат): | Діалектика (у її вищих взірцях) за глибинними вимірами не може бути протиставлена моральнісності. До розгляду діалектики як етики автор підходить, розвиваючи принцип збігу діалектики, логіки й теорії пізнання. Онтологічно діалектика – це шлях, шлях всезагального розвитку від природи до людини, в людині і людиною (діяльністю) аж до мислення, його категорійного виду. Тому діалектика як метод іманентно вимагає перебування-на-шляху, знаходження себе на шляху, у «силових лініях» цього всезагального розвитку. Саме в цьому – адекватно теоретично усвідомленому пункті – і варто шукати внутрішню єдність діалектики й моральнісності, поза всілякими зовнішніми зчленуваннями. Усезагальність розвитку – це шлях (рух) від буття до людини, від власне світової субстанції – до людини. І, неодмінно, продовження, але саме цього всезагального універсального розвитку людини і в людині. Розвиток через рух (і рухом) культурно-історичних форм від епохи – до епохи через рух (котрий у цьому випадку розвиток) змісту культури в тріпотіння кожної живої людської субʼєктивності. Водночас додамо: аж до звернення кожного з нас до субʼєктивності іншого, аж до погляду – очі в очі. Саме у цьому моральнісність як така. Звісно, в її обʼєктивованому стані. Усвідомлення цього факту – моральнісність як субʼєктивний стан (а отже, самовизначення) особистості. Тоді ми ставимо питання водночас і в онтологічному, і у теоретико-пізнавальному, і в логічному аспектах, але при цьому (що рідко усвідомлюється) йдеться і про моральнісний вимір. Саме в цьому першочергово і полягає методологічне значення принципу єдності діалектики, логіки, теорії пізнання та етики (до речі, і естетики також, про що засвідчують змістовні праці А.С. Канарського). Автор не стверджує, що моральнісність (а отже, людяність) притаманна лише тим, хто володіє діалектичним способом мислення. Річ у тім, що крізь звичайні прояви людяності у нашому житті (звісно, неусвідомлено, нерефлексивно, але безсумнівно) проступає висока діалектика буття – і універсального, і людського. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9403 |
| Розташовується у зібраннях: | Вип. 39 2018 Серія Філософія |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Возняк (8).pdf | 391,07 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.