Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9083
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorВозняк, Степан-
dc.date.accessioned2026-03-13T07:08:29Z-
dc.date.available2026-03-13T07:08:29Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationВозняк, Степан. Гайдеґґерівський парменід: персонаж гайдегерівської філософії чи автентичний мислитель? = Heidegger's parmenides: a character in heidegger's philosophy or an authentic thinker? / С. Возняк // Людинознавчі студії : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І.Франка; [редкол.: В. А. Бодак (гол. ред.), О. А. Ткаченко, Я. Бартошевський та ін.]. - Дрогобич : ВД Гельветика, 2024. - Вип. 49 : Філософія. - С. 13-32.uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/9083-
dc.description.abstractМета роботи полягає у розкритті сутнісних рис та характеристик західного мислення через гайдеґґерівську інтерпретацію ідей Парменіда. Методологія статті передбачає занурення у історико-філософську площину, що зумовлює використання класичних методів понятійного, текстологічного, інтерпретативного та логіко-структурного аналізу. Також необхідною методологічною засадою дослідження є принцип єдності історичного і логічного. Наукова новизна. У статті розгортається смислова конотація між автентичними висловлюваннями Парменіда і їх гайдеґґерівською інтерпретацією. Внутрішня напруга та актуальність даної конотації схоплюється через гайдеґґерівський вирок сучасності, котрий звучить як «ми ще не мислимо», хоча історично західне мислення розгортається з установки на тотожність мислення і буття. Доводиться, що, попри загальне академічне визнання Парменіда моністом, у його наративі тотожності мислення і буття присутня внутрішня подвійність, котра в подальшому формує роз-рив між буттям і мисленням, оскільки мислення буття утворює раціональні надбудови над останнім, що затьмарюють буттєву неприхованість специфічною «владою мислення над буттям». Висновки. Попри зазначену дуальність і зафіксований розрив, цілісна гармонія цих вимірів можлива, але лише за умови повного розуміння буття у ракурсі гайдеґґерівсько-парменідівської неприхованості, на противагу абстрактним редукціям чистої логіки, що виключають діалектичне мерехтіння буття та існування, або прямолінійному біологічному тлумаченню духовного життя людини в контексті психофізіологічного складу людського організму. Відповідно до Гайдеґґерового Парменіда, світ відкривається нам, і це «включає» нашу реакцію на нього, за умови, що ми відповідним чином налаштуємо свій погляд. Таким чином, залучення до простору філософського дискурсу розширює наші можливості насолоджуватися багатовимірним розмаїттям людських зусиль і починань у всіх формах і сферах.uk_UA
dc.language.isouauk_UA
dc.subjectПарменідuk_UA
dc.subjectМ. Гайдеґґерuk_UA
dc.subjectісторія філософіїuk_UA
dc.subjectмисленняuk_UA
dc.subjectбуттяuk_UA
dc.subjectтотожністьuk_UA
dc.subjectметафізикаuk_UA
dc.subjectдуальністьuk_UA
dc.titleГайдеґґерівський парменід: персонаж гайдегерівської філософії чи автентичний мислитель?uk_UA
dc.title.alternativeHeidegger's parmenides: a character in heidegger's philosophy or an authentic thinker?uk_UA
dc.typeСтаттяuk_UA
Розташовується у зібраннях:№ 49 (2024) Людинознавчі студії. Серія «Філософія»

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Возняк (2).pdf413,16 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.