Метаметодологічний аналіз деяких проблем української психологічної науки та психологічної практики

Abstract

Завдяки метаметодологічному підходові психології вдається вийти за межі «над» і «збоку» та ідентифікувати деякі важливі проблеми. Такий вихід дослідників за межі «чотирьох стін» (вихід у світ), подолання своєрідної «теранії» існуючого психологічного знання і подолання наукової бюрократії (відмова від обмежень традиційних схем аналізу проблем), зростання долі знання, «яке знає себе» (епістемологічна рефлексія), тобто знає для чого використовується, посилить значущість отриманих відомостей для прогресивного розвитку не тільки окремих особистостей, груп та спільнот, українського суспільства та проблем цивілізації загалом. У повоєнний час вчений-гуманітарій не може собі вільно розмірковувати на будь-яку проблематику без орієнтації на конкретні проблеми українського суспільства. Видається, що українська психологічна наука має запропонувати соціальній практиці живе психологічне знання, яке має: а) об’єктивне значення (цілісно описує реальну онтологію внутрішнього світу людини та соцієнтальну психологічну реальність); б) особистісний смисл для користувача цього знання, бо орієнтує на здорову психіку (особистість) та здоровий стиль життя, а його застосування дає позитивний результат – конструктивний розвиток та особисте щастя; в) його можна технологізувати (є придатним для застосування); г) воно гарантовано забезпечує позитивно-конструктивний результат (зміцнює і розвиває психічне та психологічне здоров’я людини та спрямоване на розв’язання проблем відбудови українського суспільства, зумовлених війною.