Християнська терапія душі: теоретичний аспект.

Abstract

Християнська терапія душі ґрунтується на теорії, в основі якої покладена духовна парадигма, та реалізує цілісний підхід до внутрішнього світу особистості в єдності духовного я та психіки, актуалізує духовний чинник та передбачає активну взаємодію клієнта і терапевта. Матриця християнської терапії душі передбачає поєднання зусиль клієнта, терапевта та Бога, який створив і любить обох, що не передбачається у практиці сучасної психотерапії. Під-час роботи забезпечуються здорові стосунки в терапевтичній ситуації та в межах часу, призначеного для сприяння та оволодіння здатністю до життя в повсякденних стосунках та у процесі виконання завдань в реальних умовах клієнта за постійної присутності Бога. Терапевтичні стосунки дозволяють ефективно опрацьовувати минулі травми, емоційні залежності та напрацювати здорову особистісну ідентичність. Християнська терапія душі враховує досягнення психотерапії та ґрунтується на знаннях нейронауки, зокрема враховується та обставина, що нейропсихологічні реакції призводять до надмірної стимуляції правої півкулі мозку та мінімізації функціонування лівої. Цей напрям терапії забезпечує глибинні позитивні зміни у психіці та особистості клієнта та стійкі результати. У християнській терапії не використовуються методи психотерапії, які не враховують фактори духовності, зокрема онтологію гріха, культивують егоцентрацію та принцип задоволення для вирішення завдань виздоровлення, рекомендують клієнту практикувати егоїстичне самоствердження і відверту гординю чи егоїзм. Між тим, для виздоровлення необхідна своєрідна капітуляція клієнта, коли він приходить до висновку, що виздоровлення залежить не тільки від його власних зусиль та зусиль терапевта, але, насамперед, від Божої ласки, Божої волі та Божого напоумлення. Оптимізм ситуації полягає в тому, що все це можна здобути шляхом молитви, духовної рефлексії та актуалізації духовного я в напрямі реалізації духовних здатностей.