Професійно значущі якості психолога в контексті проблеми емоційного вигорання

Abstract

У статті подані результати емпіричного дослідження співвідношення показників емоційного вигорання та показників емпатії та товариськості як професійно-значущих якостей особистості психолога. У результаті теоретичного вивчення проблеми з’ясовано, що представники соціономічних професій, до яких належить і професія психолога, зазнають значного психоемоційного напруження. Така професійна діяльність потенційно містить небезпеку психотравмувальних ситуацій та ймовірність виникнення професійного стресу. З огляду на специфіку професії, психологи використовують власну особистість та її ресурси у професійній діяльності. Тому є доволі жорсткі вимоги до особистісно-професійних якостей фахівців цього профілю. Виявлено, що розвиток професійно-значущих якостей особистості психолога упродовж професійного навчання, може забезпечити ефективність його майбутньої професійної діяльності та створити певний ресурс самокерівництва і саморегуляції. Емпірична частина дослідження полягала у вивченні співвідношення між показниками емоційного вигорання, емпатії та товариськості як професійно значущими якостями особистості психолога, оскільки саме їх дослідники виокремлюють як важливі для психолога-професіонала. У результаті емпіричного дослідження за допомогою валідних та надійних діагностичних методик виявлено, що існують індивідуальні відмінності в емпатії та товариськості в осіб з різним рівнем емоційного вигорання. Емпірично встановлено, що для групи осіб з високим рівнем емоційного вигорання характерний низький рівень емпатії та товариськості. Особи з низьким рівнем емоційного вигорання характеризуються високим значенням загальної емпатії та товариськості. Доведено, що розвиток таких професійно важливих якостей, як емпатія та товариськість, мають певний вплив на рівень емоційного вигорання психолога.