Щастя як психологічна категорія

Abstract

У статті аналізуються дослідження психологів стосовно категорії «щастя». Зокрема обсервуються психологічні особливості та показники щасливого життя, визначається спільне й відмінне між такими поняттями, як «щастя», «суб’єктивне благополуччя» і «життєрадісність». Ученими запропоновано модель суб’єктивного благополуччя, яка складається з таких основних взаємозалежних компонентів: позитивні емоції, які переживаються часто; негативні емоції як афективний компонент благополуччя, які трапляються рідко; когнітивна оцінка або «глобальні судження» задоволеності життям. Радість – це емоційний бік щастя, а задоволення – когнітивний. Чинники щастя є одночасно і джерелами, умовами та сферами задоволення життям, а деколи й особистісними характеристиками людини. Для відчуття щастя необхідно дотримуватися двох способів саморегуляції її мотивації до світу: особистісне підвищення значущості людей та збільшення власних можливостей. Поряд з терміном «щастя» вживаються й інші, такі як «суб’єктивне благополуччя» та «життєрадісність». «Суб’єктивне благополуччя» складається з психологічного, фізичного та соціального добробуту. Такі терміни не тотожні. Вони досить незалежні, хоча й подібні. Щастя – це гостре та інтенсивне відчуття, інші терміни за силою вираження є слабшими. Найбільш скороминуще – це почуття щастя. Більш тривалим є психологічний добробут. Найдовше – це задоволення від життя. Авторами проаналізовані психологічний, фізичний та соціальний компоненти суб’єктивного благополуччя, а також у статті визначені зовнішні (об’єктивні) та внутрішні (суб’єктивні) чинники щастя. Учені розрізняють зовнішні (здоров’я, доходи, робота, соціальний статус, освіта, вік, стать, релігія, дозвілля), внутрішні (невротизм, екстраверсія, радість, любов) та суб’єктивні (оцінка суб’єкта відповідно до його життєвих установок) детермінантами щастя. Людське щастя полягає саме у своєрідному поєднанні цих факторів.