Теоретичний аналіз проблеми соціалізації дітей з обмеженими можливостями здоров'я через систему інклюзивної освіти

Abstract

На сучасному етапі розвитку суспільства визріли передумови для переходу взаємин суспільства і осіб з обмеженими можливостями здоров’я на якісно інший рівень. З одного боку, це проявляється у тенденції до інтеграції людей з порушеннями розвитку в суспільство, а з іншого, до автономності від суспільства. Під інтеграцією розуміється принцип сумісності різних соціальних груп при збереженні ними своїх особливостей і об’єднанні в єдину спільноту, де вони взаємодіють на рівноправних засадах. У сучасному суспільстві процес соціалізації людей з обмеженими можливостями здоров’я ускладнюється тим, що провідним типом спеціального освітнього закладу, як і раніше, залишається спеціальна школа, школа-інтернат закритого типу. Ця обставина штучно ізолює дітей з обмеженими можливостями від суспільства, відриває їх від сім’ї. Хоча у нашій країні діти з обмеженими можливостями здоров’я виховуються і навчаються не тільки в домашніх умовах, але і в школах-інтернатах, будинках-інтернатах та корекційних школах, жодна з цих установ не розв’язує проблему соціальної ізоляції дітей з обмеженими можливостями здоров’я від однолітків. Вступаючи у спеціальні установи, діти з перших днів починають відставати в розвитку від своїх однолітків. Це відбувається через тяжкість інтелектуального порушення, наявного у дитини. Саме тому значною мірою особи з обмеженими можливостями здоров’я мають право на навчання в освітній установі загального призначення, основним завданням якої є інтеграція в життя і створення умов компенсації порушення з урахуванням не тільки біологічних, а й соціальних факторів. Подібна освіта називається інклюзивною або включеною.