Розвиток психологічної науки: християнська перспектива.

Abstract

Сучасність вимагає налагодження діалогу між християнською вірою та психологічною наукою. Християнський метанаратив стосується визначального у внутрішньому світі людини, значення терпіння, каяття і смирення у підтриманні духовного, душевного і тілесного здоров’я людини та впливу гріха на деструкції в її житті. Християнство орієнтує психологію, як і окрему людину в фундаментальних екзистенціальних переживаннях та головних потребах і здатностях особистості. Згідно духовної парадигми духовність трансцендентної природи задає вищу мету та сенс життя людині, які неможливо обґрунтувати раціонально. Психологія, яка буде враховувати християнський світогляд, постане досконалішою, бо враховуватиме духовне як визначальний центр внутрішнього світу людини, її інтерпретації та дослідження проблем характеризуватимуться ще більшою надійністю та обґрунтованішою валідністю. В основу духовної парадигми психології покладено реалії та істини, які ми поєднуємо вірою та через досвід святих та віруючих християн. Психологія не може емпірично обґрунтовувати духовні феномени, наприклад, вплив молитви на внутрішній світ людини, переживання особистістю божественної благодаті. Вона має зберігати відкритість та цінність наукового пізнання, поставати максимально відкритою до справжнього, правдивого, доцільного та перспективного у внутрішньому світі особистості, у людських спільнотах та цивілізації. Завдяки християнству психологія має поєднати віру та наукове пізнання, аналізуючи реальність внутрішнього світу людини через любов до Бога в об’єкті науки та об’єкта науки в Бозі, звільнитися від обмежень секулярності, що огрублює душу людини, та орієнтується на її повну реальність. Психологічна наука має постулювати зв’язок між духовним, моральним, соціальним, психологічним, психічним і тілесним здоров’ям і щастям людини. Віра психолога визначає його наукову і практичну професійну діяльність, що застерігає від практикування лженауки, хай настільки продуктивною і правильною видавалася його діяльність. Християнські психологи звільняються від матеріалізму, секуляризму та агностицизму та практикують у гармонії з вірою, коректують натуралістичну та редукціоністську психологічні традиції. У розв’язанні проблем моральності вони орієнтуються на любов як основний закон життя людини, християнські цінності (скромність, терпеливість, вдячність, лагідність, співчуття, щедрість, вміння прощати та ін.), культивування яких у житті зумовлює автентичне щастя і благополуччя людини.