Характеристика основних структурних проявів життєстійкості особистості в умовах війни

Abstract

Стаття присвячена вивченню особливостей прояву життєстійкості особистості, її основних структурних компонентів в умовах війни. Визначено основні аспекти прояву життєстійкості на психофізіологічному, соціально-психологічному та особистісно-смисловому рівні. Зазначено, що вона є важливими механізмом подолання вікових та екзистенціальних криз, провідним чинником формування мотивації, утриманням позитивного мислення та сприятливих установок. У статті емпірично підтверджено сильну, пряму кореляцію між контролем та життєстійкістю, яка свідчить про те, що розвинений внутрішній локус контролю особистості забезпечує сприятливий рівень проактивної залученості, ентузіазм, надає можливість людині конструктивно сприймати будь-який досвід, як позитивний, так і негативний, знаходити в ньому сенс, а також ефективно долати внутрішній бар’єр, страх помилок і невдач, що своєю чергою формує готовність до виклику, подальшого розвитку та звершень. У статті також підкреслено позитивне значення прояву залученості в життєдіяльності особистості, яке сприяє підвищенню рівня задоволення, оптимізує можливість самореалізації, підвищує продуктивність та результативність діяльності, позитивно впливає на емоційну сферу людини, стає джерелом мотивації, в той же час надає можливість відчути релаксацію. Виявлено, що залученість та контроль виступають провідним механізмом внутрішньої мотивації особистості, які підкріплюють один одного в процесі життєдіяльності. Отримані результати дослідження можуть бути корисними для практичного застосування в системі освіті, психологічній практиці, зокрема для розвитку особистості та профілактики деструктивних явищ.