Теоретичний аналіз проблеми психологічного благополуччя та смисложиттєвих орієнтацій майбутніх фахівців соціономічного профілю

Abstract

Метою роботи є теоретичне дослідження проблеми психологічного благополуччя та смисложиттєвих орієнтацій майбутніх фахівців соціономічного профілю. Вивчення даного феномену дозволяє досягти значного прогресу у вирішенні проблеми вибору адекватних стратегій студентів щодо збереження психічного благополуччя, підвищення якості життя та повнішої самореалізації. Термін «психологічне благополуччя» позначає стан єдності зовнішніх (об’єктивних) і внутрішніх (суб’єктивних) умов процесу формування особистості: позитивне ставлення до себе і свого минулого життя; наявність цілей і діяльності, які надають життю сенс; здатність виконувати вимоги повсякденного життя; відчуття постійного розвитку та самореалізації; відносини з оточуючими, перейняті турботою та довірою; здатність дотримуватися своїх переконань. Ключовими зовнішніми, соціальними компонентами психологічного добробуту особистості є: позитивні відносини з оточуючими; автономність, компетентність; внутрішніми умовами процесу формування особистості є: прийняття себе, особистісне зростання, цілі у житті. Методологія дослідження базується на методах синтезу, порівняльного аналізу та узагальнення теоретичних даних, представлених у психологічній літературі. Наукова новизна роботи полягає у теоретичному аналізі проблеми психологічного благополуччя та сенсожиттєвих орієнтацій особистості в психології, а саме у студентської молоді. На підставі отриманих даних можливе розроблення методів і засобів визначення рівня добробуту з метою вирішення життєвих проблем як студентської молоді так і дорослих. Матеріали дослідження можуть бути використані практичними психологами, соціальними педагогами та викладачами вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації. Висновки. У результаті теоретичного аналізу встановлено, що феномен психологічного добробуту особистості розглядається як результат переживання особистістю гармонії в особистому житті, пізнання особистістю власних можливостей, успіхів чи досягнень у професійній діяльності. Ключовими зовнішніми, соціальними компонентами психологічного благополуччя особистості є: позитивні стосунки з іншими, автономія та компетентність; внутрішніми умовами процесу становлення особистості є: самоприйняття, особистісне зростання, цілі в житті.