Спрощене (без духу) уявлення про людину як чинник духовно-моральних проблем людства.

Abstract

Рівень людяності людини визначається її здатністю до творення добра, бо насправді вона зобов'язана бути творцем добра (і любові). Свого часу Платон прагнув зрозуміти і розкрити, що значить бути справжнім мудрецем, філософом, політиком, гідною людиною. На його думку, головна мета та обов'язок мислителя (філософа) – вивести людину із печери на світ істини. Цю місію можуть виконати ті, хто прагне добра і правильно розуміють ідею, сутність людини. Платон вважав, що кожна людина має проявляти особливу турботу про іншу людину, відповісти на запитання "Хто Я така", яке стосується її природи і смислу існування. Він був переконаний, що можна виховати філософа (а значить людину – М.С.), який прагне до істини, добра та гідності. Для нього важливим було питання: що лежить в основі онтології (ідеї) про людину. Він вважав, що суспільний статус, розділення і розрізнення людей передбачає оціночне ставлення згідно з духовним, моральним чи метафізичним критеріями. На його думку, люди відрізняються за рівнем близькості до ідеї, ідеалу людини, а найважливішим у житті є цінність різних форм людського існування. Філософ розрізняв рівні наслідування: ікона з одного боку та копія, модель, симулякр з другого, якого він поставив під сумнів. Видається, що усі значущі проблеми західної та східної цивілізації зумовлені неадекватним уявленням про людину без духовного начала, яке культивується у всіх сферах життєдіяльності культурі, політиці, освіті, науці. У плані індивідуальної моральності особистості важливою умовою її прояву є володіння адекватними уявленнями про феноменологію дієвої любові, про добро і зло, життя і смерть, совість, справедливість і несправедливість, про гуманність людських стосунків, необхідність прояву в них співчуття, емпатії, почуття обов'язку, відповідальність, про необхідність поважати честь та гідність кожної людини, спільноти.