Емоційний інтелект у структурі управлінської діяльності сучасного керівника

Abstract

Актуальність дослідження емоційного інтелекту для управлінської діяльності сучасного керівника визначається особистісними та професійними вимогами до керівників. Вважаємо, що високий рівень розвитку емоційного інтелекту є запорукою ефективної управлінської діяльності.Мета дослідження: аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей емоційного інтелекту керівників.Методологія дослідження. У процесі дослідження застосовано методику «Тест емоційного інтелекту ЕQ Н. Холла».Наукова новизна роботи полягає в подальшому дослідженні проблеми емоційного інтелекту особистості. На ефективність управлінської діяльності керівника впливають також психологічні фактори. Акцентовано увагу на значенні емоційного інтелекту та його компонентів для сучасного керівника. Констатовано, що емоційний інтелект – це не лише просто розуміння власних емоцій та емоцій інших, це також майстерне використання емоцій для досягнення цілей в управлінській діяльності. Рівні розвитку емоційного інтелекту та його компонентів впливають на ефективність управлінської діяльності. Емоційний інтелект має прямий вплив на продуктивність роботи керівника та людей з якими він працює, оскільки емоції відіграють ключову роль у міжособистісній взаємодії усіх членів команди. Проведене емпіричне дослідження виявило різні рівні розвитку емоційного інтелекту та його компонентів у досліджуваних керівників. В загальній сукупності переважають середні показники розвитку загального рівня емоційного інтелекту та його компонентів – емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, самомотивація, емпатія, розпізнавання емоцій інших людей. Привертають увагу переважання низького та середнього рівня таких компонентів емоційного інтелекту як управління своїми емоціями, самомотивація та розпізнавання емоцій інших людей. Припускаємо, що такі результати дослідження пов'язані з емоційно напруженою ситуацією у суспільстві загалом. Причиною таких показників емоційного інтелекту може бути й недостатній рівень емоційної саморегуляції чи професійне вигорання досліджуваних.