Життя в стані постійної тривоги: тривожні розлади покоління Z

Abstract

Метою дослідження є комплексне вивчення природи тривожних розладів у представників покоління Z в умовах сучасного інформаційного, соціального й освітнього тиску. У роботі розглянуто головні чинники, що впливають на психоемоційний стан молоді, проаналізовано типові прояви тривожності, а також систематизовано шляхи подолання і профілактики тривожних станів. Додатковою метою є встановлення міждисциплінарного зв’язку між психологією, освітою, соціологією та цифровими медіа як факторами формування нової тривожної реальності молодого покоління. У дослідженні застосовано аналітичний, компаративний та інтерпретативний методи. Опрацьовано актуальні теоретичні джерела, результати соціологічних і психологічних досліджень міжнародного рівня (зокрема, American Psychological Association, ЮНІСЕФ, ВООЗ), а також праці українських фахівців у сфері психічного здоров’я молоді. Проаналізовано вторинні дані, що стосуються рівня стресу, тривожності, залежності від соціальних мереж і цифрових технологій. У роботі також використано контент-аналіз медійного середовища покоління Z, описано приклади освітніх ініціатив і практик психологічної підтримки.Наукова новизна. Новизна дослідження полягає у всебічному підході до вивчення тривожних розладів не лише як індивідуальної психологічної проблеми, а як соціокультурного феномену, обумовленого стилем життя покоління Z. У роботі поєднано аналіз психологічних механізмів тривожності з оцінкою впливу цифрового середовища, глобальної нестабільності, зміни ціннісних орієнтацій і трансформації освітніх вимог. Уперше систематизовано взаємозв’язок між нестачею емоційної грамотності, інформаційною перевантаженістю та зростанням рівня тривожності у молоді в Україні в умовах війни.Висновки. Тривожні розлади серед молоді покоління Z мають багатовимірну природу й формуються під впливом численних зовнішніх і внутрішніх факторів. Постійна присутність у цифровому середовищі, соціальні порівняння, нестабільність майбутнього, війна, пандемія, а також недостатній рівень емоційної грамотності створюють сприятливий ґрунт для хронічної тривоги. У роботі доведено, що ефективна профілактика можлива лише за умов комплексної підтримки: впровадження психологічної освіти, розвитку критичного мислення, цифрової гігієни, посилення ролі сім’ї та навчального закладу у формуванні емоційно стабільного середовища. Актуальність теми підтверджується як високим рівнем тривожності серед молоді, так і обмеженістю ефективних інституційних механізмів реагування на цю проблему.