Герменевтична петля: ретроідея чи операційна модель сучасного перекладу

Abstract

Стаття присвячена місцю та ролі герменевтичної петлі (ГП) у перекладі. Доведено, що нині її проблематика виходить поза межі традиційної філософії мови й гуманітарних наук, екстраполюючись на простори міждисциплінарності. Актуальність дослідження аргументована тим, що у світі глобалізації та цифровізації тексти безперервно циркулюють між культурами, мовами, світоглядами, технологіями, аудиторіями й т. ін. і якраз переклад, як діяльність, стає тим механізмом, що регулює, налаштовує, сприяє інтернаціональній комунікації та міжкультурному діалогу. Герменевтична петля та її принцип частина↔ціле, набувають особливої актуальності в перекладознавчій царині, бо є універсальним патерном, що робить її динамічним та продуктивним феноменом. Продемонстровано, що усвідомлення такої закономірності та засвоєння певних мета-skills у цьому напрямку значно підвищують ефективність перекладу як професії, котра перетворюється з хаотичного спектру всіляких правил та винятків на осмислений процес безкінечного руху від частини до цілого й навпаки, що тандемно генерують нові горизонти значення та розуміння. Метою статті є з’ясувати природу ГП як філософського, так і перекладознавчого концепту. Оглядово розглянуто її становлення від образу кола до петлі й визначено місце в сучасних інтерпретаціях та перекладацьких практиках. Новизна розвідки полягає в інтерпретації ГП у перекладознавчому вимірі не лише як методологічного інструмента, але і як універсального pattern-смислотворення. Наголошено на функціонуванні петлі як спіралі, що перетворює її на відкриту систему. В основу методологічного забезпечення покладено міждисциплінарний підхід, який поєднав герменевтичний аналіз, спрямований на осмислення концептів кола й петлі, злиття горизонтів, дистанції, присвоєння тощо; порівняльно-історичний метод дав можливість відслідкувати діахронічний вектор змін формування ГП від класичної до модерної герменевтики; культурологічний та компаративний підхід сприяли обґрунтуванню ідеї про те, що акт перекладу – це завжди подія міжкультурного рівня й комунікації; прикладний та перекладознавчий аналіз дав змогу продемонструвати практичний аспект дії ГП у різних типах текстів та зрозуміти принцип дії частина↔ціле, котрий функціонує на різних ієрархічних рівнях: слово↔речення, речення↔абзац, абзац↔текст, текст↔культура, культура↔держава тощо. Зроблено висновок про те, що трактування й імплементація досвіду ГП у перекладацьку діяльність є невід’ємним складником освітньо-професійної перспективи перекладача в умовах сьогодення.