Антропоніми як образний засіб мови художнього тексту (за романом В. Лиса "Стара холера")

Abstract

У статті розкрито специфіку вживання імен та їхніх варіантів, а також творення прізвищ у романі В. Лиса «Стара холера». Виявлено, що найменування набули функційного переосмислення, допомогли виконати функцію творення художнього простору, розвитку сюжетної лінії. Стилістичне навантаження варіантів імен увиразнює ідею твору, формує в читача ставлення до персонажів, виразніше показує життєві перипетії. Письменник свідомо добирає своїм персонажам імена, прізвища та прізвиська, вони співвідносні з діями та долями героїв. Лагідними, пестливими формами імен автор називає героїв твору, переважно репрезентуючи побутові форми: Арсенко, Степашко, Віруньчик, Віталинка, Іруня, Іруся, Маруська, Томочка. Також зафіксовано 3 згрубілі форми чоловічих варіантів імен на -иськ-о: Адамисько, Арсенисько, Романисько та один варіант жіночого імені на -ище: Іринище. У романі виявлено 35 варіантів офіційних імен, серед яких 19 чоловічих та 16 жіночих. Найбільше імен функціонує з пестливим забарвленням – 54. Представлені також 5 варіантів із згрубілим, навіть зневажливим відтінком – для вербалізації в основному насмішки або легкої іронії. Аналіз чоловічих варіантів імен роману, утворених від повних і усічених основ, засвідчив перевагу двох словотвірних типів: на -к-а і -к-о. Рідше вживані форми на -ик, -ць-о, -чик та інші. У творенні варіантів жіночих імен найактивнішими є форманти -к-а, -очк-а, -ун-я, -ус-я, -ц-я. Встановлено форманти -ищ-е, -ок, -оньк-о, -ох-а, -усь, які не беруть активної участі у творенні чоловічих варіантів імен, та три суфікси жіночих імен: -ечк-о, -сь-о, -сь, -ун-я. Виявлено відіменне та відапелятивне творення прізвищ героїв роману, встановлено, що серед прізвищевих дериватів переважають одиниці з присвійними суфіксами -ов-а, -ов, -ин, -ин-а (Клецьова, Луцьова, Лучиков, Грицишин, Войтишина), а також -ець, -их-а (Бурець, Смалунець, Патичиха ).