Типологія вживань і семантичних переходів лексем на позначення величини в українській, перській та азербайджанській мовах

Abstract

статті побудована лексична типологія прототипових (предметних), розширених (непредметних) та метафоричних уживань прикметників та відад’єктивних іменників сучасних української, перської та азербайджанської мов за допомогою семантичної метамови. Її головними компонентами є: спостерігач (людина завжди описує дійсність із якогось пункту спостереження); вертикальність (визначає позицію об’єкта за відношенням до поверхні Землі та орієнтована на стандартну позицію людини); поверхня (характеризує об’єкти з виокремленими, видимими межами); фасад (перед, лице) і протилежний йому тильний бік (тил, зад) об’єктів (пов’язані з уявленням про зовнішній вигляд людини (перед=лице) та керунком її руху (людина йде вперед); внутрішність (для людини є необхідним у кожний момент відчувати себе в певному пункті простору: близько / далеко, тут / там, в / поза тощо); порожнє / повне (категорії опису об’єктів у формі контейнерів); контейнер, або вмістилище (ознака «вмістилища», або «включення», ґрунтується на фундаментальній властивості сприйняття людиною відношень включення одного об’єкта в інший або відношення вмісту та вмістилища); межі (уявлення про простір містять і певні видимі (!) межі, оскільки безмежних для нашого сприйняття просторів не буває); тло (воно може сприйматися зором (слід, буква) або ж бути присутнім у свідомості, коли предмет порівнюють з однорідними; частина / ціле, множина, маса / дискретні (раховані) об’єкти. Єдина методика паралельних описів допомогла, по-перше, виявити головний тип уживань лексем на позначення величини: топологічний тип «безформних» об’єктів (пляма, хмара); по-друге, встановити два регулярних семантичних переходи в досліджуваних мовах: «безформний» об’єкт – кількість; «безформний» об’єкт – загальна вартість. Такий експліцитний опис (у ньому явно вказано на умови реалізації кожної форми) дає змогу створювати високоякісні словники й граматики досліджуваних мов.