Прислівники на -о (-е) // ly як облігаторні компоненти семантико-синтаксичної структури речень-висловлень

Abstract

У статті йдеться про один із аспектів функціонування прислівника в межах речення як вершинної синтаксичної одиниці. Її мету окреслено так: розкрити чинники облігаторності українських та англійських прислівників на -о (-е) // -ly в семантико-синтаксичній структурі речення-висловлення як реалізованої в мовленні певної синтаксичної моделі. Розкрито сутність поняття «семантико-синтаксична структура речення» (базовий елемент змістового плану речення як мовного знака, відбиття в мовній свідомості носіїв мови типової екстралінгвістичної ситуації), названо її компоненти: предикат і аргументи та відношення між ними. Показано, що осердя семантичної структури формує предикат як носій валентності: він визначає кількісний і якісний склад аргументів, почасти також сирконстантів і атрибутивних компонентів. Наголошено, що компоненти, зумовлені валентною дією предиката, – це облігаторні (обов’язкові) складники семантико-синтаксичної структури речення, а ті, що від неї не залежать, – факультативні. Підтверджено, що прислівники на -о (-е) // -ly – це здебільшого факультативні компоненти речень-висловлень і функціонують у них як репрезентанти згорнутих пропозицій, тобто як вторинні предикати. Продемонстровано їхню семантичну неоднорідність, наявність серед них одиниць зі значенням ставлення / оцінки, способу дії, обмеження сфери вияву ознаки, власне якісні, кількості, частотності й інтервалу, часу, місця, мети. Засвідчено імовірність функціонування в українській та англійській мовах аналізованого структурного типу прислівників як облігаторних компонентів. Виокремлено чинники, які цю облігаторність зумовлюють: семантичний, комунікативний, контекстуальний. Сутність першого пов’язана зі здатністю прислівників виконувати нетипові для них аргументні ролі; другого – з імовірністю неадекватного потрактування речення за умови про пуску прислівника; третього – з наявністю таких моделей контексту (повтору, протиставлення, заперечення тощо), які переводять їх у ранг обов’язкових складників.