Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7978| Назва: | Вірші-присвяти Анатолія Шкуліпи |
| Інші назви: | Poems dedicated to Anatoliy Shkulipa |
| Автори: | Біляцька, Валентина |
| Ключові слова: | адресат художня інтерпретація Анатолій Шкуліпа адресована лірика вірш-присвята |
| Дата публікації: | 2022 |
| Бібліографічний опис: | Біляцька, Валентина. Вірші-присвяти Анатолія Шкуліпи [Текст] = Poems dedicated to Anatoliy Shkulipa / В. Біляцька // Проблеми гуманітарних наук : зб. наук. праць ДДПУ імені Івана Франка / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; [редкол.: М. Ю. Федурко (гол. ред.), С. М. Альбота, О. В. Косович та ін.]. - Дрогобич : РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2022. - Вип. 51 : Філологія. - С. 9-15. |
| Короткий огляд (реферат): | У статті досліджено адресовану лірику в збірці «Озноб» Анатолія Шкуліпи, серед якої виокремлено вірші-присвяти, які є важливим складником поетичної книжки і мають помітне значення в культурно-історичному контексті. Присвяти уточнюють коло прототекстів, є художнім документом і важливим інтерпретаційним кодом, що дає змогу реципієнтові сприймати твір і виявляти в ньому приховані смисли. Вірші-присвяти вітчизняні науковці розглядають як неканонічні жанри і метажанрове утворення, яке вбирає у себе три жанрові форми – послання, присвяту та віршований лист (В. Назарець); як «референсні», або «прикладні» (Ю. Клим’юк); як механізм збереження та ретрансляції індивідуальної, історичної, культурної пам’яті (Л. Скорина); як «інвокативну лірику», модельовану процесом звертання автора до адресата (М. Ткачук). У поетичній збірці «Озноб» А. Шкуліпи вірші-присвяти не завжди мають жанрові рефлекси в назві, у них під назвами вказані адресати з невеликою, але місткою довідкою-характеристикою («Ювілейно-філологічне» – Олександрові Забарному – декану з нагоди славного ювілею філологічного факультету Ніжинського університету імені Миколи Гоголя). Адресатами віршів-присвят збірки «Озноб», яких понад тридцять, є діячі української культури, відомі мовознавці й літературознавці, письменники-класики, письменники-земляки – «Параліч», «Щира ода», «На видноколі вічної любові», «Каштани», «Прощання». Заголовки деяких присвят презентують тему й проблему, відображену автором у творі, несуть інформацію про адресата («Останній зойк Василя Стуса», «До Тичини»), а реципієнт отримує факт для своєї інтерпретації. Поезії «Монолог перед останньою дорогою», «Куля», «Прощання» є ситуативними присвятами, пов’язані з фіксацією пам’яті про події, учасником (свідком) яких був автор дедикації (виголошував поезії на відкритті пам’ятників Ігорю Качуровському, Василю Чумаку, на прощанні зі Станіславом Реп’яхом). Своєрідністю художньої організації жанрових форм адресованої лірики є те, що комунікація з внутрішньотекстовим адресатом є предметом зображення в них. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7978 |
| Розташовується у зібраннях: | 2022 Вип. 51. Філологія |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Біляцька.pdf | 387,11 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.