Особливості вмотивованості лексики в англійській мові

Abstract

У статті розглянуто питання вмотивованості як ознаки, що лежить в основі найменування предметів, явищ, дій та ознак довкілля. Здійснено аналіз цього явища на матеріалі лексики англійської мови. Показані проблеми мотивації та вмотивованості лексичних одиниць номінації, а також питання співвідношення мотивованого й мотивувального слів. Визначено ступінь вмотивованості похідного слова та встановлені мотиваційні зв’язки лексичних одиниць. Наголошено на тому, що завдяки номінації збагачується система матеріальних і чуттєво сприйманих мовних знаків (слів, словосполучень, речень), покликаних позначити окремі предмети та класи предметів, їхні властивості і зв’язки, а також події чи факти. У межах загальної категорії номінації вирізнено лексичні номінації, які формують об’єктивний фундамент для розбудови основних класів слів: іменників, дієслів, прикметників, числівників, службових слів. Мета статті – показати, що вмотивованість як мовне явище є відображенням засобами мови однієї або декількох ознак предмета в його назві без зміни при цьому суті вмотивованості, якщо йдеться насамперед про дериваційні відношення. На різних прикладах підтверджено, що слово як елемент мови мотивоване тією характерною ознакою предмета, яка покладена в основу його найменування та була закріплена мовною практикою. Підтверджено, що прямий зв’язок між структурними компонентами слова та його значенням засвідчує факт його вмотивованості. Отже, слова на зразок stakeholder, interconnect можна назвати мотивованими. У статті наведено приклади лексичних одиниць, які можуть бути мотивовані семантично, морфологічно або фонетично. За наявності зв’язку між значенням слова та його звучанням таке слово вважають фонетично вмотивованим. Якщо нове значення слова можна пояснити через наявне тієї ж форми, його вважають семантично вмотивованим. Слово, яке складається з декількох морфем, що несуть певне значення, – морфологічно вмотивоване. Підтверджено, що теорія вмотивованості лексичних одиниць потребує комплексного підходу. Вона спрямована на відтворення суттєвого зв’язку з метою вторинної номінації або передачі системи зв’язків (цілісної ситуації), а також сприяє виникненню у свідомості асоціативних зв’язків.