До питання типології концептів

Abstract

Стрімкий розвиток мовознавчої науки в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. став причиною зміни науково-лінгвістичної парадигми: від ізольованого вивчення мови у самій собі до вивчення мови у нерозривному зв’язку з людиною. Наслідком такої зміни стало виникнення нових напрямів наукових досліджень, серед яких своє місце посіла когнітивна лінгвістика, ключовим поняттям якої є концепт. Вивченню концептів присвячено велику кількість наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних дослідників, проте досі немає уніфікованого визначення концепту, адже кожна лінгвістична школа пропонує свою дефініцію цього поняття. Схожу ситуацію спостерігаємо й у питанні типології концептів, адже різні науковці пропонують власні концепції, зважаючи на різні параметри та підходи до вивчення концептів. Саме тому проблема типології концептів – одна з дискусійних проблем у сучасній лігвоконцептології. Наявні підходи до типології концептів підкреслюють їхній складний характер, сприяють розумінню особливостей їхньої структури, змісту, призначення тощо. У запропонованій статті здійснено спробу узагальнити різноманітні наукові підходи до типології концептів з погляду когнітивної лінгвістики. Серед запропонованих у сучасному мовознавстві класифікацій концептів, заснованих на різних критеріях, у своїй статті розглядаємо ті, що ґрунтуються на типі знання та ступені абстрактності концепту (мисленнєві картини, схеми, поняття, фрейми, сценарії, гештальти), складності його структури (однорівневі, багаторівневі, сегментні), соціальній належності (національні, групові, індивідуальні), способі лексичної об’єктивації (вербалізовані, невербілізовані), формі мовної експлікації (прості, складні) та на ступені внутрішньоструктурної організації (мікроконцепти, макроконцепти).