Літературно-критичні концепції Юрія Стефаника

Abstract

У запропонованій статті здійснено комплексний аналіз літературознавчих і літературно-критичних досліджень наймолодшого сина Василя Стефаника – Юрія Стефаника (псевд. Юрій Клиновий, Юрій Гаморак), що увійшли до книги «Моїм синам, моїм приятелям», стали матеріалом окремих публікацій, статей, частково висвітлені в його епістолярній спадщині; на основі літературознавчих праць дослідника, а також вже наявних небагатьох літературно-критичних розвідок про нього представлено основні світоглядно-ідеологічні, наукові та методологічні вектори літературознавчих концепцій Юрія Стефаника, визначення яких і становлять основну мету нашої статті. Відповідно до сформованих завдань нами проаналізовані наукові дослідження автора («Дещо про листування Василя Стефаника», «Перше кохання Василя Стефаника», «Василь Стефаник (спроба біографії)», «У століття народин Василя Стефаника», «Франко і Стефаник», «Трагедія і тріумф роду Стефаників», «Стефаник – яким він був насправді», «Герої Василя Стефаника в дійсності», «Нетоптаним шляхом») як фундаментальні та взірцеві стефаникознавчі розвідки; а також дослідження, що оприявнюють тогочасний український літературний процес і літературу еміграції («Талант без середовища» про Леся Мартовича; «Поет скривавленого села» (Григорій Косинка), «А література таки важливіша» й «Дещо про призабутого майстра української новелі» (Василь Софронів-Левицький); спогади «На смерть Тодося Осьмачки», есей «Юрій Морачевський, його батьки, його приятель». Окремі одноосібні статті стосуються досліджень життя та творчості Софії Яблонської, Миколи Понеділка, Олени Теліги, Уласа Самчука, Павла Маляра, Емми Андієвської); опрацьовано листування Юрія Стефаника, у якому висвітлено його літературознавчу, громадську й культурно-освітню діяльність. Як результат – доведено значення досліджень Юрія Стефаника як на українських теренах, так в діаспорному літературознавстві.