Відношення суперіорності в турецькій мові: семантичні відтінки та формальне вираження

Abstract

У статті йдеться про передачу відношень суперіорності засобами турецької мови. На основі визначення суперіорності як типу відношень між порівнюваними об’єктами, що передають більшу міру вияву ознаки одного з них, виокремлено на матеріалі творів турецьких письменників ХХ століття відповідні засоби мови. Мета статті полягає у встановленні семантичних відтінків суперіорності у складі функціонально-семантичного поля (ФСП) компаративності турецької мови та виявленні формальних засобів їхнього відтворення. Аналіз теоретичних джерел засвідчує недостатню вивченість суперіорності як складника поля компаративності турецької мови, відсутність опису семантичних відтінків суперіорності в турецькій мові. У роботі використано такі методи дослідження, як суцільна вибірка, описовий метод, опозитивний та компонентний аналізи для визначення семантичних відтінків значення та відбору матеріалу, трансформаційний аналіз для розмежування суперлативного та елативного значень конструкцій із найвищим ступенем порівняння. У результаті дослідження уточнено прелік засобів відтворення ступенів порівняння та інтенсифікації ознаки, здійснено сегментацію простору зони суперіорності на вужчі семантичні підзони. З урахуванням релятивності об’єкта порівняння виділено відносну та нормативну суперіорність. Зазначено, що ступені порівняння функціонують в обох підзонах, проте у відносній суперіорності – активніше. Визначено, що в турецькій мові для розмежування суперлатива та елатива варто звертатись до трансформаційного аналізу. З опорою на семантичні та синтагматичні властивості вищого ступеня порівняння встановлено функційну рівнозначність конструкцій з часткою daha та без неї для передачі більшого ступеня вияву ознаки. У роботі виявлено, що суперіорність в турецькій мові може передаватись засобами різних рівнів мови.