Парентезні конструкції у художньому мовленні

Abstract

Індивідуальність мови письменника найвиразніше проступає в синтаксичній системі його творів, тому для з’ясування особливостей ідіостилю важливо визначити синтаксичні особливості та з’ясувати стильові домінанти художніх творів. Мета нашої розвідки – виявити характерні ознаки синтаксичної організації прози Ф. С. Фіцджеральда та визначити стилістичне навантаження парентезних одиниць у художньому мовленні письменника. Оригінальною рисою мовотворчості Ф. С. Фіцджеральда є послуговування складними конструкціями сурядного й безсполучникового зв’язку, які часто є ускладненими вставленими (парентезними) конструкціями. Вони надають розповіді динамічності, створюють ритмічний малюнок, який завдяки мелодиці виражає різні емоційні відтінки. Отже, парентезні конструкції можна вважати мовно-виразовими засобами, які вирізняють письменника з-поміж інших художників слова. У прозовому мовленні Ф. С. Фіцджеральда виявлено ситуативні вставлення (які слугують засобом уточнення зображуваних подій) та суб’єктивно-оцінювальні парентезні конструкції, які є засобом поєднання опису подій та їхнього одночасного оцінювання та характеризації. Вони дають змогу забезпечити повноту художнього зображення та відтворити естетичний смисл, закладений у художньому творі, сприяють мовленнєвій виразності і створюють експресивно-прагматичне поле художнього тексту. Вставлення також уможливлюють налагодження діалогу з читачем і стають засобом інтимізації прози письменника, забезпечують розгортання змісту тексту та сприяють повній передачі додаткової супровідної інформації, яку автор вважає важливою для відповідного сприйняття своїх творів читачем. Встановлено, що стиль Ф. С. Фіцджеральда вирізняється синтаксичним членуванням висловлення з послабленням синтагматичних зв’язків між частинами. Тому перспективним для подальшого дослідження вважаємо визначення інших засобів ускладнення реченнєвих конструкцій у художньому мовленні письменника та їхнього функціонально-стилістичного навантаження.