Розмежування понять освітнього й освітянського дискурсу

Abstract

Актуальність розмежування наукового (освітнього) й освітянського дискурсів пов’язана з вагомістю в суспільстві освіти й освітніх програм, із зародженням нових освітянських традицій. Мета статті – окреслити межі освітянського дискурсу. Об’єкт дослідження – різні рівні функціонування української мови; предмет – чітке окреслення теоретичних і практичних засад синтезу в освітянському дискурсі класичних підходів і сучасних напрацювань у ділянці нейролінгвістики, сугестології, нейролінгвістичного програмування, також результатів використання сучасних технічних засобів (телефон, комп’ютер), мережі Інтернет у процесі навчання. На відміну від наукового дискурсу, у межах лінгвоперсонологічної спрямованості нашого дослідження визначаємо освітянський дискурс як особливий тип інституційного спілкування, соціокультурний та когнітивно-комунікативний феномен, у центрі якого перебуває дискурсивна діяльність представників наукової громадськості, спрямована на втілення їхніх інтенцій стосовно передачі фахових знань і досягнення перлокутивного ефекту, тобто здійснення інтелектуального й емоційного впливу на адресанта / адресантів. Виокремлено, на тлі зіставлення з науковим, такі ознаки освітянського дискурсу: статусно некваліфіковані учасники (у науковому дискурсі – статусно кваліфіковані учасники), нелокалізований хронотоп (у науковому дискурсі – чітко локалізований хронотоп), визначена в межах певного соціального інституту мета (тут не простежуємо різниці між аналізованими різновидами дискурсів), ритуально зафіксовані цінності (вони суттєво відрізняються від тих, що властиві науковому дискурсу), інтенційно закріплені стратегії (вони теж відмінні від тих, що характеризують науковий дискурс, оскільки продиктовані форматом нових платформ освіти), необмежена номенклатура жанрів (під впливом сучасних освітніх платформ формуються нові жанри й видозмінюються традиційні), наявний арсенал прецедентних феноменів (він не збігається з арсеналом наукового дискурсу).