Історія взаємин Тараса Шевченка й Полусмаківни в поемах і драмах шевченкіани

Abstract

Стаття є частиною системного дослідницького проєкту про інтимно-любовні дискурси в українській літературній шевченкіані. Відзначено, що інтерпретація взаємин Тараса Шевченка з Ликерою Полусмак, попри наявність численних документально-спогадових джерел і художньо-документальних творів про неї, ґрунтовно не була досліджена, зокрема не простежено її художнє осмислення в ліро-епосі та драматургії. Зауважено, що в поемах і драмах відповідної тематики їхні автори мали можливість ширше розгорнути сюжетні колізії, рельєфніше і в розвитку виписати характери персонажів, утілити часово-просторові риси, історичний контекст, удатися до вимислово-домислових операцій. Усе це ‒ порівняно з інтерпретаціями теми в численних поезіях. У студії аналізом охоплено ліро-епічні твори Любові Забашти «Тернова доля», Івана Гнатюка й Олексія Пухного з одноактовою назвою «Ликера» та драму-«хроніку» Олександра Денисенка «Оксана». Указано, що на семантику сюжетів та образів певною мірою вплинув час їх написання, зокрема поеми Л. Забашти. Проведено детальний аналіз кожного з творів, відзначено окремі типологічні збіжності чи розбіжності авторських концепцій у них, міру й умотивованість домислів або вимислів (порівняно з наявними документальними відомостями). Особливо акцентовано на авторських версіях образу Ликери у творах, адже ця жінка суперечливо потрактована і в документально-спогадових джерелах, і в дослідницьких студіях. Виснувано, що авторами кожного з аналізованих творів виписана цікава інтерпретаційна картина історії Тараса й Ликери, а всі вони є помітним внеском у літературну шевченкіану.