Мовленнєві жанри в діалектному дискурсі: тематичні розряди та комунікативно-прагматичні особливості

Abstract

У статті охарактеризовано тематичні розряди мовленнєвих жанрів, що функціонують у мовленні жителів села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, розкрито особливості актуалізації в них прагматичних компонентів значення під час комунікативної взаємодії мовців.Проведене дослідження засвідчило: мовленнєвий жанр як композиційно й тематично усталений тип повідомлень, позначений когнітивно-прагматичними й національно-культурними особливостями, є значущим у вираженні інтенцій комунікантів, у реалізації ними відповідних комунікативних стратегій і тактик.У статті доведено: використання в складі мовленнєвих жанрів окремих мовленнєвих актів, онтологічною ознакою яких є асиметрія плану змісту й плану вираження, допомагає жителям села актуалізувати в процесі мовлення імпліцитний пласт буття тексту як дискурсу, не порушуючи принципів і норм мовленнєвої поведінки.Серед різних видів мовленнєвих жанрів, вагомих у гуцульському діалектному дискурсі, у межах яких актуалізовані прагматичні компоненти значення, виділено насамперед ті, які можна означити як: вибачення, докір, заборону, запевнення, заспокоєння, нагадування, обіцянку, образу (сварку), погрозу, подяку, пораду, попередження (застереження), похвалу, привітання-віншування, привітання з іменинами.Акцентовано також на тому, що в складі кожного мовленнєвого жанру є мовні засоби-маркери його інваріантного значення, серед яких вагома роль належить перформативним дієсловам (перформативним висловленням): вибач’е́йу, д′е́куйу, здоро́ўйу, об’іц′е́йу (уб’іц′е́йу, ўб’іц′е́йу), позвол′е́йу, про́с′у, ра́д′у, фал′у́ та ін.Багатозначність окремих перформативних дієслів, їх різноситуативне використання спричинило варіювання характеру інтенційної спрямованості висловлень, у складі яких їх використано.У статті підкреслено, що в тюдівському говірковому дискурсі функціюють мовленнєві жанри, змістово-тематичними маркерами яких виступають фразеологізовані одиниці, до складу яких належать формально тавтологічні висловлення й такі мовні одиниці, як коз′е́ч’іĭ кужу́х і вербо́в’і дрива́; наголошено й на тому, що смислове наповнення висловлень, які утворюють мовленнєвий жанр, залежить від ситуації спілкування, комунікативних ролей мовців, їхнього психологічного стану, цілей, яких вони хочуть досягти; його формують одиниці різних мовних рівнів, а також паралінгвістичні засоби, значущі в актуалізації прагматичних компонентів значення.