"Вживання народного язика в церковних книжках": лексика Пулюєвого перекладу псальмів українською мовою

Abstract

У статті представлено результати лексико-семантичних та лексико-стилістичних досліджень найбільш частотних лексем, використаних І. Пулюєм в перекладі Псалтиря українською мовою. Серед часто вживаних лексичних одиниць проаналізовано, зокрема такі, як-от: словотвірне гніздо із коренем -держ-; дієслова з префіксами воз-(вос-), із-, со-; іменники брань, побіда, чертог, другиня, твориво та ін. Описано представлення, лексичне значення, стильове маркування та ілюстрування цих лексем у Словнику української мови. Зроблено відповідні висновки щодо відтворення й збереження в текстах українського перекладу псальмів зв’язків з традиціями розвитку літературної мови, з узвичаєними нормами слововжитку в українському освіченому середовищі ІІ пол. XIX – початку XX століть через використання старо(церковно)слов’янської, народнорозмовної та діалектної лексики як засобів створення урочистого, поетичного, піднесеного колориту мовлення, типового для високого стилю.Зосереджено увагу на націєтворчій позиції І. Пулюя як перекладача, педагога, фізика-науковця, громадського і політичного діяча ІІ пол. ХІХ – початку XIX століття. Підкреслено його роль у становленні й розвитку сакрального стилю нової української літературної мови, її подальшому уцерковленні. Проаналізовано мовознавчі дослідження перекладацького доробку сакральних текстів українською мовою І. Пулюя таких відомих вчених, як: В. Німчук, М. Лесюк, І. Фаріон.Виокремлено монографію І. Фаріон «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)», що розкриває мовно-політичний світогляд та мовну практику видатного науковця-фізика та перекладача Біблії українською мовою.Представлена публікація здійснена на основі власних попередніх досліджень у ювілейний для Івана Пулюя рік – 180-ліття від дня народження – з метою належного пошанування науковця, зокрема його перекладацької діяльності.