Динаміка чисельності та розселення ніжинських греків у XVIII-XIX століттях

Abstract

Мета статті – здійснити комплексний аналіз доступних статистичних джерел за 1711–1858 роки з метою встановлення динаміки чисельності й розселення ніжинських греків впродовж XVIII–XIX століть. Методологічною базою статті є комплекс загальнонаукових, історичних та спеціальних методів. При здійсненні кількісних обрахунків чисельності ніжинських греків за виявленими джерелами використано метод статистичних обрахунків. Для зіставлення отриманих обрахунків використовували історико-генетичний метод. Завдяки цьому вдалося встановити кілька статистичних рядів, які представлені у вигляді таблиць. Наукова новизна статті полягає в тому, що введені до наукового обігу матеріали ревізій 1850 та 1858 років проливають світло на кількісні зміни в середині спільноти ніжинських греків на завершальному етапі її існування. Отримані результати підкріплюються опрацюваннями ще одного малознаного джерела – списку ніжинських греків, що мешкали в Ніжині станом на 1845 рік. Загалом у статті обґрунтовується теза про те, що виявлені статистичні джерела, насамперед матеріали податкових ревізій, є цінним джерелом при встановленні соціодемографічних характеристик ніжинських греків. У висновках обґрунтовується теза про те, що загальні тенденції розвитку спільноти ніжинських греків, яка формувалася як привілейована купецька корпорація, мали демографічну проєкцію. Упродовж досліджуваного періоду їх чисельність зросла із 300 до майже 1 800 осіб. Сплески стрімкого зростання чисельності ніжинських греків спостерігалися в 1701–1711 та 1796–1829 роках. За весь час свого існування спільнота ніжинських греків була динамічною і відкритою як на «вхід», так і на «вихід». Привілеї, які мали сприяти участі греків у розвитку торгівлі східним товаром, сприяли їх відтоку із самого Ніжина, який дедалі більше занепадав як торговельний центр. До середини ХІХ століття в місті проживало лише близько 20 % членів спільноти ніжинських греків.