Somnus in urbe: the problem of sleep in ancient rome

Abstract

Метою дослідження є вивчення феномену сну в міському середовищі Стародавнього Риму з особливою увагою до чинників, що його порушували, культурного сприйняття сну та його значення для римської урбаністики й соціальної стратифікації. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових підходах, зокрема аналізі, синтезі та контент-аналізі літературних і правових джерел, із дотриманням принципів наукової об’єктивності. Наукова новизна полягає в зосередженні на недостатньо вивчених аспектах сну в контексті повсякденного життя та міського простору Риму.Висновки. У Стародавньому Римі сон був не лише фізіологічною потребою, а й маркером соціального статусу, зумовленим міською інфраструктурою, добовими ритмами та глибокою економічною нерівністю. Заможні римляни мали змогу відпочивати в приватних domus у тихіших і вищих частинах міста або в заміських віллах, тоді як міська біднота, скупчена в перенаселених і шумних кварталах з багатоповерховими insulae, постійно зазнавала звукового дискомфорту, що порушував сон. Нічний рух возів, денна торгівля та обов’язкова ранкова salutatio сприяли формуванню неспокійного ритму життя. Літературні джерела підкреслюють ці труднощі, протиставляючи тишу, якою користувалися багатії, безперервному галасу, з яким стикалися незаможні мешканці. Отже, у римській метрополії сон поставав не лише як природна потреба, а і як розкіш, у повному обсязі доступна лише тим, хто володів magnae opes. У цьому контексті здатність спокійно спати перетворювалася на прихований, але показовий індикатор соціальної нерівності.