Сфрагістика в роботі Теоретичного семінару з джерелознавства та спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін при Центральному державному історичному архіві Української РСР у м. Львові (1961-1981 рр.)

Abstract

Помітне зростання уваги українських дослідників до історії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін в Україні пояснюється тим місцем, яке ці дисципліни посідають у розпрацюванні джерельної бази та формуванні професійного інструментарію історика. З часом це допоможе укладенню синтетичної історії цих дисциплін, допоможе краще зрозуміти процеси, що супроводжували їх становлення на наших землях. Для розвитку спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін в Україні у так званий радянський період важливу роль відігравала діяльність львівських істориків у рамках Теоретичного семінару з джерелознавства та спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Теоретичний семінар було організовано у Центральному державному історичному архіві УРСР у м. Львові у 1961 р. за ініціативою його дирекції та директора Інституту суспільних наук проф. І. Крип’якевича. На наступних двадцять років Теоретичний семінар став своєрідним професійним історичним клубом. Його учасниками були співробітники академічних інститутів, вищих шкіл міста, архівів, музеїв, наукових бібліотек, усі ті, хто займався дослідженням спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, у тому числі сфрагістики. Метою дослідження бачимо докладніше вивчення діяльності Теоретичного семінару з джерелознавства та спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, зокрема одного із його тематичних аспектів – сфрагістики. Наукова новизна полягає у тому, що у статті систематизовано відомості про сфрагістичні студії учасників Теоретичного семінару, розглянуто обставини, що супроводжували їх появу, відображено хід дискусій та обговорення. Висновки. У часі діяльності Теоретичного семінару з джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін було заслухано низку доповідей та повідомлень зі сфрагістики. Левова їх частка у 1960‑х–1970‑х рр. була підготована та виголошена Олексієм Маркевичем та Віталієм Гавриленком. Їхній інтерес до науки про печатки носив невипадковий характер, був справою всього життя. Обидва вони належали до покоління львівських дослідників спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, котре сформувалося на хвилі відродження інтересу до них на зламі 1950‑х–1960‑х рр., і наставником яких був І. Крип’якевич. Принагідно сфрагістичної тематики торкалися й вчені, що були фахівцями з інших питань. Хронологічно більшість сфрагістичних доповідей та повідомлень було виголошено у перше п’ятиріччя діяльності Теоретичного семінару (1961–1966 рр.). Більшість тих, хто виступав із сфрагістики, були працівниками львівських архівів та музеїв. Цим значною мірою пояснюється практична спрямованість їхніх студій, певна описовість у викладі матеріалу, хоча давалися взнаки й інші обставини, зокрема відсутність теоретичних напрацювань на ниві вітчизняної сфрагістики. З часом учасниками Теоретичного семінару було здійснено спробу перейти від виявлення та опису сфрагістичних пам’яток до аналітичних розвідок, пов’язаних із дослідженням та переосмисленням історії української сфрагістики, місцем цієї дисципліни в історичних побудовах, побудові класифікаційних рядів та схем тощо.