"Чути себе знов між людьми людиною": штрихи й акценти до Франковрї одноактівки "Чи вдуріла?"

Abstract

У статті проаналізовано останній за часом написання та один із найменш досліджених драматичних творів Івана Франка – одноактну драматичну сцену «Чи вдуріла?». Докладно розглянуто історію написання твору, комплекс порушених у ньому проблем, його поетику та стильові особливості, сюжет та композицію, характеристику персонажів. Також вивчено прижиттєві й сучасні постановки п’єси. Зроблено висновок, що за поетикальними особливостями та змістовим й ідейним наповненням драматична сцена близька до філософії неоромантизму, який спрямований на пошуки самоцінності людської індивідуальності. Неоромантичною за своєю суттю є центральна (феміністична) тема – збереження гідності «спроституйованої» дівчини, яка прирівнюється до релігійної святої, мучениці за віру, та водночас її протиставлення суспільству, «юрбі» яка не побачила в ній живої людини. Автор не засуджує свою героїню, а намагається по-людськи зрозуміти і виправдати її перед тогочасним патріархальним суспільством, яке самим своїм устроєм штовхало молодих і бідних дівчат до заняття проституцією.