Проблема професійної реалізації жінок в період Української революції на матеріалах пам'яті Надії Суровцової та Софії Русової

Abstract

Проблема професійних досягнень жінок в умовах Української революції 1917–1921 рр. є малодослідженим аспектом української історичної науки. Вивчення цього питання дає повне розуміння того, чого саме жінки вже досягли на ниві державного будівництва, а що ще залишається невирішеним.

Мета дослідження – за допомогою мемуарів дослідити момент, коли революція дала жінкам можливість не лише служити державі, а й розкрити свій потенціал на політичному полі. В основу методології дослідження покладено принципи історизму, науковості та об’єктивності, системності, використання просопографічного методу. Наукова новизна полягає в аналізі спогадів діячів часів Української революції з метою виявлення ступеня їх професійної реалізації в нових умовах. Вперше досліджено окремі фрагменти спогадів громадських діячів Софії Русової та Надії Суровцової. Вони розповідають про труднощі та нові випробування, з якими вперше зіткнулися ці жінки в революційних умовах. Враховується суб’єктивність мемуарів як історичного джерела. Вперше проаналізовано шлях кар’єрних досягнень цих публічних діячів та їхню власну реакцію на нові можливості, які надають нові соціальні умови. На основі спогадів Софії Русової та Надії Суровцової можна зробити деякі висновки щодо еволюції гендерної рівності в першій половині ХХ століття. Висновки. Українська революція дійсно дала багато нових можливостей для жінок. На шляху розбудови незалежної держави вони здобували освіту та підвищували кваліфікацію за фахом. Можна зробити висновок, що спогади Софії Русової та Надії Суровцової свідчать про один із перших етапів жіночої активності на політичному полі, який підготував ґрунт для майбутніх поколінь вольових жінок.