Козацьке повстання 1625 року у польській історіографії кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.

Abstract

Мета дослідження – вивчення особливостей зображення подій козацького повстання 1625 року на чолі із М. Жмайлом у працях польських дослідників, що працювали в кінці ХІХ століття й до початку ІІ Світової війни. Виявити особливості підходів істориків до історичних подій в залежності від їх приналежності до певних історичних шкіл та симпатії до різних політичних ідеологій. Методологія дослідження базується на принципах історизму, об’єктивізму, наукового критицизму, системності та верифікації, аналізу та синтезу. Використовувались спеціально-історичні методи, такі як історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-типологічний. Наукова новизна статті полягає у першому у вітчизняних історіографічних дослідженнях спеціальному вивченню образу подій козацького повстання 1625 р. та оцінок Куруківського договору у працях польських істориків, що займалися науковою діяльністю з кінця ХІХ ст. до 1939 р. Висновки. Козацьке повстання 1625 р. на чолі із Марком Жмайлом отримало доволі різнобічне висвітлення у працях польських дослідників, що працювали з кінця ХІХ ст. і до початку ІІ Світової війни. Вчені вбачали його причину в посиленні козацтва після Хотинської війни й формуванню із них незалежної сили, що вела самостійну зовнішньополітичну діяльність. Зокрема козацтво активно здійснювало військові походи на турецькі володіння й цим чинило шкоду мирному існуванню Речі Посполитої. Інші ж дослідники, які вбачали у козаках втілення варварських інстинктів українського народу, вважали усі їх дії, а також сам виступ 1625 р., проявом їх руйнівної сутності, що бажала лише грабувати та вбивати. Куруківську угоду, якою завершилось козацьке повстання, вчені здебільшого бачили підґрунтям для майбутніх виступів, адже вона, у їх розумінні, насправді не врегульовувала відносини між козацтвом та владою. Таким чином договір історики розглядали втіленням недовершеності польської політики того часу в Україні, нездатності влади на рішучі кроки. У висвітленні подій 1625 р. у працях багатьох польських дослідників проглядаються впливи історичних міфів, через призму яких поляки бачили як козацтво, так і увесь український народ.