Громадсько-політична діяльність Матвія Стахіва в еміграції у 1949-1978 рр

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати громадсько-політичну діяльність Матвія Стахіва в еміграції упродовж 1949–1978 рр. Методологію дослідження становлять загальнонаукові, передусім аналізу і синтезу, а також спеціально-історичні методи. Наукова новизна статті полягає в тому, що на підставі критичного аналізу джерел та наукової літератури, здійснено спробу комплексного розгляду громадсько-політичної діяльності відомого політика, громадського діяча – М. Стахіва на тлі повоєнного українського еміграційного середовища. Висновки. У 1939 р. М. Стахів разом із сімʼєю покинув Львів та переїхав на постійне місце проживання спочатку до Польщі, а згодом – до Німеччини та США. На еміграції він продовжив активну громадсько-політичну працю, яка полягала у роботі першої сесії Української Національної Ради (УНРада), двох Світових конгресах вільних українців (СКВУ), засіданнях Українського Конгресового Комітету Америки (УККА). Також М. Стахів виступав із критикою комуністичного режиму, відстоював національно-політичні права українців, у доповідях, виголошених на міжнародних форумах, знайомив широку громадськість із забутими сторінками історії України, неодноразово змальовував етапи боротьби українців за свою державність, визначав основні завдання українських діаспорних інституцій. Не менш критично колишній лідер Української соціалістично-радикальної партії (УСРП) ставився до практичної діяльності громадсько-політичних організацій, створених з ініціативи національно-свідомої еліти Галичини та Наддніпрянщини, що діяли за кордоном у повоєнний період.