Земельна реформа в Другій Речі Посполитій: шляхи реалізації та наслідки

Abstract

Мета дослідження – з’ясувати особливості аграрних перетворень у результаті земельної реформи в Другій Речі Посполитій на території Західної України в контексті загальнодержавної реформи. Методологія дослідження. Методологічну основу обрано з врахуванням поставленої мети та специфіки об’єкта й предмета дослідження. В основі лежить система методів наукового пізнання: формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) – задля детального з’ясування змісту розглядуваних питань; теоретичний – для аналізу наукової літератури; метод системного аналізу – для узагальнення особливостей правового регулювання земельних відносин. Крім зазначених, використано також статистичний, проблемно-хронологічний, емпіричний, порівняльний та джерелознавчий методи. Наукова новизна публікації полягає у формулюванні нових положень щодо особливостей змін у земельних відносинах на території Західної України у контексті загальнодержавної реформи, що проводилася в інтересах польської держави і в межах ресурсів, якими вона володіла. Висновки. Ключові цілі аграрної реформи не були досягнуті. Економічною метою було створення ефективних приватних фермерських господарств. Цей пункт програми залишився невиконаним. До цього слід додати соціальну й політичну напругу в Західній Україні, посилену польським осадництвом як одним із пунктів реформи. Характеристика аграрної реформи в контексті господарського розвитку Другої Речі Посполитої, враховуючи перенаселення в сільських регіонах, слабкий розвиток тогочасної польської економіки та промисловості зокрема, ускладнений світовою економічною кризою та ростом безробіття, дають можливість, на нашу думку, зробити висновок про об’єктивно неможливе позитивне розв’язання соціальних проблем селянства лише за рахунок реформування аграрного сектора економіки. Усі ці чинники слід мати на увазі в умовах сучасних перетворень сільського господарства України.