Чернігівщина в українсько-білоруських освітніх зв'язках кінця ХІХ - початку ХХ ст

Abstract

Мета статті – дослідити роль і місце навчальних закладів Чернігівщини у громадсько-культурних зв’язках українців та білорусів періоду їх національно-культурного відродження. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності та об’єктивності в підході до явищ минулого на основі всебічного й комплексного аналізу джерел та наукової літератури. Наукова новизна статті полягає у спробі дослідження змісту освітніх взаємин українців і білорусів на Чернігівщині кінця ХІХ ‒ початку ХХ ст.

Висновки. Білорусько-українські відносини в галузі освіти були фактично однобічними, що зумовлювалося складною ситуацією у сфері шкільництва Білорусії (не було жодного університету) і порівняно краще розвинутою системою освіти на українських землях. У Ніжинському, Глухівському інститутах навчалися чимало вихідців з Білорусії. Під час своїх навчальних і наукових студій білоруські студенти та вчені мали змогу ознайомлюватися з реальним життям українського народу, порівнювати своє становище зі становищем українців. Білоруські студенти також брали участь у численних гуртках і товариствах найрізноманітнішого характеру та спрямування. У цьому плані особливої уваги заслуговує творча діяльність на теренах Чернігівщини Я. Журби, Ф. Богушевича, Я. Коласа. Перебування білорусів у різних навчальних закладах України сприяли налагодженню особистих контактів, які згодом активно долучилися до встановлення наукових взаємин, поширення знань та культури загалом. Усе це дає підстави говорити про міцну основу, на якій згодом розвинулися взаємини у сфері освіти, науки і літератури.

Перспективним напрямом подальшого дослідження проблеми є вивчення українсько-білоруських освітніх зв’язків міжвоєнного періоду.