Ключові стереотипи сприйняття постаті Степана Бандери

Abstract

Постать провідника ОУН (б) належить до найміфологізованіших у пантеоні визначних українських діячів. Метою статті є аналіз стереотипних поглядів на Степана Бандеру. Методологія дослідження. В основу дослідження покладені загальнонаукові (аналізу й синтезу, узагальнення) та спеціальні історичні (історико-типологічний, історико-порівняльний, історико-біографічний) методи. Їх застосування допомогло проаналізувати діаметрально протилежні та шаблонні погляди на постать очільника ОУН (б). Дослідження спирається на принципи наукової неупередженості та історизму. Наукова новизна розвідки полягає у предметному вивченні стереотипів щодо постаті Степана Бандери. Висновки. Вивчення джерел і літератури показало, що стереотипні уявлення про С. Бандеру фігурують у трьох форматах: герой, зрадник, фашист. Кожен з них має ідейно-політичне підґрунтя, сферу циркулювання, певну мету. Героїчний образ виник у середовищі соратників Провідника і для українців став символом боротьби за незалежність. Суспільний резонанс його постаті демонструють події довкола присвоєння йому звання «Герой України» та підкріплюється створенням меморіального простору в реґіональному вимірі. Штамп зрадника формувався радянськими ідеологами-пропагандистами у контексті кампанії зі створення радянської версії війни та повоєнної історії. Найодіозніший стереотип кваліфікує С. Бандеру як «фашиста». Остання характеристика отримала початок у новітню епоху, але базувалася на радянській традиції таврування контраверсійних постатей. На ґрунті історичного міфу був зрощений міф політичний, в основу якого покладене поняття «бандерофобія», що застосовується для позначення потенційної загрози від виявів національних рис українського народу. Цей міф використовується в антиукраїнській пропаганді в контексті інформаційної війни Росії проти України. Героїчний образ плекається у проукраїнському середовищі, стереотип зрадника – родом з радянської версії історії визвольних змагань, тавро «фашиста» експлуатується крайніми критиками прагнень українців до самовизначення.