Ставлення населення до діяльності ОУН і УПА у перші повоєнні роки (на матеріалах підпільних звітів)

Abstract

Мета дослідження – показати ставлення населення до українського визвольного руху на західних землях України у перші повоєнні роки, на основі звітних матеріалів ОУН. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що проаналізовано раніше засекречені джерельні матеріали, які зберігаються Галузевому державному архіві СБУ, що дозволяє висвітлити погляд підпільників на політичні, господарські, культурні та соціальні процеси, які відбувалися у перші повоєнні роки на території тодішніх Львівської та Дрогобицької областей. Показано, що українські визвольні сили багато уваги приділяли зв’язку з населенням, бачили ставлення різних груп населення до їх боротьби, намагалися виробити дієві методи протиставлення радянізації реґіону. Визначено, що укладачі документів звертають увагу на характер взаємовідносин між повстанцями та жителями реґіону, масштаби та наслідки репресивно-ідеологічні кампаній радянської системи у краї, проведення колективізації, реагування на це місцевих мешканців. Висновки. Звіти ОУН є надзвичайно важливим джерелом, яке висвітлює діяльність ОУН і УПА на західних землях України, методи боротьби радянської системи проти національно-визвольних сил. Використання нових документальних матеріалів доповнює і поглиблює розуміння тодішніх подій. Інформація підпільних звітів доводить підтримку та допомогу більшості населення ОУН і УПА, що уможливлювало їхню тривалу боротьбу проти радянської системи. Жителі реґіону несли відповідальність за невдачі боротьби з повстанцями, піддавалися жорстокому терору з боку влади, ставали заручниками та жертвами протистояння. Арешти, побиття, грабунки, вбивства, депортації, мобілізації населення, запровадження колгоспів підривали соціальну опору ОУН і УПА.