Самовизначення Дмитра Багалія у науковому та ідентифікаційному просторі українознавчих студій

Abstract

У статті розглядається проблема самоідентифікації видатного українського історика академіка Д. Багалія в контексті становлення комплексу українознавчих студій. Наголошується, що усвідомлення його української приналежності та розуміння своєрідності українського історичного процесу відбувалося у протиборстві з двома гальмівними чинниками: інерційною дією старої імперської спільноруської історичної концепції та заідеологізованою радянською вимогою підпорядкування історичної науки партійно-бюрократичним інтересам. Акцентовано на позитивному ставленні Д. Багалія до використання української мови у наукових дослідженнях і викладанні у вишах.